Мудра притча про сенс сім’ї
Один чоловік був дуже не щасливий в справі створення сім’ї і це було не тільки з ним, з покоління в покоління в його родині були скандали. Його мати і батько постійно лаялись і звинувачували одне одного у всіх сімейних проблемах.
Він зростав у цій атмосфері скандалів, докорів і тотального нещастя. Коли був уже підлітком, вирішив: «У мене точно буде не так. Я буду щасливий і у мене в сім’ї буде любов і мир. Знайду собі добру і поступливу дружину і все буде добре».
Ось він виріс і знайшов собі справжнього ангела, а не жінку, і через рік вона перетворилася в страшного монстра. У їхньому будинку так само постійно жили сварки, як і в його в дитинстві. «Страшна жінка» – думав він… Але ж мріяв, що вона буде все робити для нього і коли вони зустрічалися, вона так і робила, що ж з нею сталося…
А ця страшна жінка виросла в родині тільки з мамою і бабусею, з дитинства мріяла бути щасливою і хотіла великої дружної сім’ї. Коли вони кілька років тому зустрілися і коли потім зустрічалися, вона думала, що він справжній принц. У нього такі правильні цілі. Він хоче, щоб сім’я була хорошою. Вона вийшла за нього заміж не роздумуючи, коли він зробив їй пропозицію. А через рік, всього через рік, коли народився первісток, вона зрозуміла, що зробила помилку. Їй трапився жахливий чоловік, все робить не так, не дбає про неї…
У далекому селі жив мудрець, який вирішував будь-які проблеми, про нього розповідали чудеса: навіть найнещасніші сім’ї починали жити в любові та злагоді. І ось настав час і чоловік сказав своїй навіженій дружині: «Ходімо до цього мудреця, нехай він підкаже, що з тобою робити».
Вони знову посварилися, але вона погодилася. Шлях був довгим і вони обоє втомилися з дороги, але ось нарешті натрапили на будинок старого. Коли вони зайшли до нього, то обидвоє майже кричали одне на одного: «Ти винна, що так вийшло», – кричав втомлений і виснажений чоловік. «Ти мене потягнув», – плакала жінка. Мудрець, мовчки посміхнувся і сказав: “Ходімо, я вам щось покажу». Він їх провів до однієї великої кімнати, там стояв величезний круглий стіл. За ним сиділи втомлені, виснажені люди. Посередині столу стояла величезна каструля з дуже смачною їжею, у людей в руках були ложки з дуже довгими ручками. Кожен з них діставав до їжі, але вони НІЯК не могли покласти її до рота. Вони просто вмирали від голоду в кімнаті з великою кількістю смачної їжі. Це було страшне видовище…
Молодята переглянулися і злякано промовчали.
Потім мудрець провів їх до другої кімнати, такої ж, як перша, але іншої… Вона була така сама за розмірами, там стояв такий самий стіл і на ньому стояла каструля з дуже смачною їжею. Навколо столу сиділи рум’яні та веселі карапузи, які жартували і сміялися. В їхніх руках так само були ложки з довгими ручками, АЛЕ… Цими ложками вони годували одне одного.
Молодята подякували мудрецеві і пішли додому. Мало чи багато, але йшли вони мовчки і обійнявшись. Після того, як вони повернулися додому, пройшло три роки. Вони живуть в мирі та злагоді. У них вже двоє малюків і в їхньому домі завжди радість і любов.
