ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Мені 25 років, одружена 9 місяців. Квартиру нам купили батьки, але чоловік ремонт робити не поспішає. Його потрібно постійно «стимулювати». На 8-е березня я сама стелила у квартирі паркет, тому що чоловікові захотілося подивитися з друзями футбол і він «вже домовився».

Машину воджу тільки я – він права так і не отримав. Коли на сервісі перелили масло, забруднивши машину, я сама одна прибирала ці жирні плями.

Він не хоче допомагати зовсім ні в чому – при живому чоловікові я ніби одна. Іноді він робить щось по дому, але це коли і якщо йому захочеться. Так і живемо в одній кімнаті, а друга кімната і кухня – просто бетонні стіни.

Працюємо з чоловіком на одній фірмі й на роботі затримують зарплату на 2 місяці. Грошей немає зовсім, але «годувальник» навіть не ворушиться, не хоче шукати підробіток або інші варіанти поліпшити наш жалюгідний матеріальний стан.

Я могла б знайти роботу, але, думаю, тоді він зовсім розслабиться і перекладе всі небагаті свої обов’язки на мене. Адже так легше.

Я починаю розуміти, що цей чоловік – не «кам’яна стіна», на нього не можна покластися. У той час як чоловіки та кохані моїх подруг дарують їм дорогі подарунки, одяг, абонементи в місцеві салони краси, піклуються про них, мені доводиться розраховувати тільки на себе. Ймовірно, мені потрібен більш надійний чоловік, тому що я не готова постійно його «стимулювати» і підштовхувати до якоїсь діяльності.

Але все-таки мене гризуть сумніви. Чи не пошкодую я про те, що кинула чоловіка, чи вийду повторно заміж і чи буде мій новий шлюб краще теперішнього. Адже нинішній чоловік, хоч і не такий якого мене хочеться, зате свій, рідний і звичний.

Альтернативних варіантів і кандидатів на роль нового чоловіка або навіть коханця у мене немає. Якщо зважуся піти, то ні до іншого чоловіка, а від цього, від його пасивності, ліні та відсутності ініціативи. У матеріальному плані гірше не буде, але я боюся залишитися одна.
Так все ж краще синиця в руках або ризикнути й шукати відповідного журавля?

Джерело