“На екскурсію він не поїде”: у Львові вчителька молодших класів зацькувала учня
“Вже пів року класний керівник, Коберська В.О. цькує мою дитину в присутності всього класу. Викладаю коротко суть проблеми:
22.10.18р. мій син, учень 4-Б класу Львівського ліцею №2, повернувся зі школи пригнічений та розповів, що класний керівник, Коберська Вікторія Олександрівна, повідомила на уроці, що після осінніх канікул весь клас поїде на екскурсію до обсерваторії і попросила підняти руку, хто хоче поїхати. Всі учні класу підняли руки, мій син в тому числі. Після цього вчителька зауважила при всіх дітях, що «Дмитро не поїде, тому що він ригає».
23.10.18 р. я, батько, звернувся до класного керівника, Коберської В. О., перед першим уроком з питанням, чому моя дитина не може поїхати з усім класом на екскурсію до обсерваторії. Вона відповіла: «Ваша дитина хвора і я не буду прибирати її ригачку» і двічі це повторила при всьому класі. На запитання, як вона замість лікаря може ставити діагноз дитині, відповіла, що один раз вже брала мого сина в поїздку, в якій він «ригав впродовж 5 годин. І Вам, як батьку, повинно бути дуже соромно, що Ви підсунули мені хвору дитину в дорогу».
Цей прикрий інцидент стався ще минулого навчального року, коли клас вперше за три навчальні роки поїхав на екскурсію. Впродовж поїздки я телефонував вчительці, щоб поцікавитися, як проходить поїздка, чи все добре. Вчителька відповідала, що все добре. Після поїздки все було ніби-то в порядку. Ніхто не повідомляв нас (батьків), що в дорозі дитину знудило. Орієнтовно через пів року була організована ще одна екскурсія. Дитина була в захваті та з нетерпінням чекала поїздки. Але вчителька, Коберська В. О., не повідомляючи батьків, під час одного з уроків підняла мого сина та при всьому класі сказала, що оскільки він «обригав весь автобус в попередній поїздці», вона «категорично відмовляється брати його в поїздку».
Крім того вчителька якимось чином поставила діагноз дитині – «непереносимість», на чому неодноразово наголошувала при інших дітях, а вони, в свою чергу, повторювали слова вчительки. Після цього інші учні класу відмовлялися ставати в пару з сином та гратися з ним і говорили : «я не хочу з тобою спілкуватися, бо ти ригаєш». Так продовжувалося до кінця навчального року. Кожного дня вчителька під час уроків знову просила піднімати руки тих, хто їде, і наголошувала при всіх, що «Тарасюк Дмитро не їде, бо він ригає, хворий…» Дитина дуже болісно переносила цей період, з нетерпінням чекала закінчення навчального року, з надією, що хоч впродовж літніх канікул однокласники забудуть про те, як вчителька його принижувала та перестануть насміюватися з нього.
В школу син йшов з неохотою. Авторитет класного керівника, якого він поважав, був підірваний. Впродовж перерв син самотньо сидів з партою. Кілька разів під час таких неетичних висловлювань вчителя в адресу дитини під час уроків він не зміг стримати сльози і дуже через це переживав. Окрім вищезгаданих образ від вчительки регулярно надходили й інші неетичні, аморальні та непедагогічні висловлювання в адресу мого сина, щоб підтримувати негативне ставлення колективу до нього. Син дуже боявся йти до школи, тому що знав, що вчителька буде знову й знову морально знущатися над ним. Ми змушені були відреагувати.
Коли ми прийшли до вчительки та попросили звернути увагу на стосунки дітей в колективі та допомогти націлити їх на дружній лад, вона запевняла, що в неї «в класі все чудово, ніяких проблем немає». Але після того, як ми покинули клас, Коберська В. О. виставила на обговорення класу, тобто дітей 8-9 років, «появу Діминих батьків в школі» і зауважила, що «вони некрасиво поступають, що приходять до неї обговорювати ці події» та запитала дітей чи вони згідні з нею, на що діти під авторитарним тиском вчительки ще більше почали насміхатися та цькувати мого сина, а також насміхалися над нами, говорили неприємні речі про нас моєму синові. В тому числі були й діти, яких теж знудило при першій поїздці, але про них вчителька жодного разу нічого не згадувала. Можливо, це спричинено тим, що їх батьки входять до складу батьківського комітету.
У вересні син з острахом йшов до школи, побоюючись, що цькування будуть продовжуватися. Ми всіляко підтримували його та запевняли, що всі давно забули про той прикрий випадок і вчителька вже не буде його зачіпати. Але, на превеликий жаль ситуація повторилася.
З незрозумілих для мене причин, класний керівник, Коберська В. О., знову почала глумитися над моєю дитиною і наголошувати при всьому класі, що дитина за її словами «хвора і має непереносимість». Мушу зауважити, що моя дитина відзначається досить міцним здоров’ям і жоден лікар ніколи не ставив подібних діагнозів. Окрім того, мій син вихований, завжди з повагою ставиться до оточуючих та відмінно навчається, за що отримав після третього класу похвальний лист. Також він постійно займається спортом, багато читає, відвідує гуртки різноманітного спрямування, часто подорожує з сім’єю, має багато друзів… Але через неетичну та непедагогічну поведінку класного керівника, Коберської В. О. та її моральний тиск син почав почуватися невпевнено в колі однолітків, став замикатися в собі та часто боїться розказувати про прикрі ситуації, які почали виникати в школі.
Коберська В. О. доклала та продовжує докладати багато негативних зусиль, щоб «вижити» дитину з класу та відокремити від колективу однолітків. При зустрічі зі мною постійно вимагає, щоб я перевів дитину в інший клас з незрозумілих для мене причин.
23. 10. 18 р., після вищезгаданої розмови з Коберською В. О., коли я вийшов з класу, вона знову почала обговорювати мене перед дітьми, запитуючи в них, чи моя поведінка правильна та наголошуючи синові, щоб я більше її не турбував та не приходив до неї в клас. А також наголосила йому, що «коли ти будеш організовувати поїздки, будеш брати того, кого захочеш. А зараз я організовую і беру того, кого Я хочу!» Окрім того, повідомила дітям, що «тепер через Діму ми нікуди не поїдемо». На перерві діти обурювалися та обговорювали сина, казали, що він винен в тому, що вони нікуди не поїдуть. Син отримав колосальний стрес, після чого в нього почалися болі животі та почало колоти серце під час уроку, чого за ним ніколи не раніше спостерігалось. Про це він розповів, коли повертався додому, тоді, коли мама йшовши йому назустріч звернула увагу, що він тримається за серце. Вдома син відмовлявся від їжі.
Такі поведінка і ставлення педагогічного працівника до мого сина неприпустимі як з точки зору моралі, так і згідно норм закону. Я вважаю, що слово «ригати» та інші подібні до нього висловлювання Коберської В. О. неприпустимі для вживання до дитини, в лексиконі педагога.
З такою заявою ми звернулись до районого відділу освіти, після чого на нас почала тиснути школа, щоб ми її забрали. Та батьківський комітет готує заяву в поліцію на мене, якщо я не заберу заяву. Долучаю декілька розмов з Коберською В.О”, – сказано у дописі батька учня.
