На місці будинку Валентини Валеріївни я побачила тільки руїни і заросле травою подвір’я. Оце так Христина слідкувала за будинком матері?
Марина пошкодувала вже декілька разів, що прийшла на подвір’я до колишньої свекрухи. Адже тепер вона вже заможна жінка, що заміжня за іноземцем. Однак ноги самі принесли її до будинку Валентини Валеріївни. Це подвір’я було особливим місцем для Марини.
Після 15 років на чужині Марина нарешті повернулась в рідні краї. В своє село, де вона виросла, де вперше поцілувалась, де зустріла свого колишнього чоловіка і де вона щасливо жила 30 років. Марина озирнулась навколо і сльози навернулись на очі від спогадів.
З подвір’ям Валентини Валеріївни у Марини пов’язані тільки хороші спогади. Моменти, проведені тут, проносились в голові швидкою стрічкою. І ось зараз Марина дивиться на що перетворилось подвір’я біля будинку колишньої свекрухи. Двір весь заріс травою, хата вже розвалюється і відновити її неможливо.
Багато років тому її колишній коханий чоловік Антон привів сюди знайомитись з мамою. Марина тоді тільки закінчила школу і вони планували одружитись одразу, як тільки їй виповниться 18 років. Марина тоді готувалась до вступу в медичний університет. Антон тоді її сильно підтримував.
З Олегом вони навчались в одному класі. Спочатку не звертали один на одного уваги, а в десятому класі зрозуміли, що закохані один в одного. Коли Марина вступила в медичний, то Антон запропонував вийти за нього заміж. Вона погодилась. Вони швидко розписались і жили двох в кімнаті в гуртожитку, яку їй виділи, як сімейній людині. В ті часи так можна було робити.
Свекруху Марина любила всім серцем і коли приїжджали на вихідні, то завжди допомагала їй в усьому. Валентина Валеріївна і собі прийняла Марину, як рідну доньку. Після закінчення університету пара переїхала жити в село до свекрухи. Чому не жили у батьків Марини? Бо їх не стало, ще коли дівчина навчалась на першому курсі медичного.
Так от, молоді жили у свекрухи і все було б нічого, якби не старша сестра Антона. Чомусь ще з першого знайомства вона незлюбила Марину. Крім того, постійно заздрила молодим. Жила вона в будинку навпроти. Цю хату для неї збудували батьки чоловіка, бо Христина одразу заявила їм, що не житиме з ріднею.
Марині ж не потрібні були великі хати, її влаштував і будинок свекрухи, головне, щоб поруч з коханим. Тут вона і народила синочка. Вона так тішилась, коли Максим грався з сусідськими дітьми і так сміявся щасливо, що Марина і сама починала посміхатись.
Минали роки, син вже виріс і створив власну сім’ю. Жити Максим поїхав окремо від батьків. Марина з чоловіком часто їздили відвідувати їх і бавитись з онучкою. Однак раптова хвороба забрала чоловіка на той світ. Тоді Христина взагалі життя їй не давала.
– Це ти вбила мого брата, ти винна, що його немає. Поки тебе не зустрів з ним все добре було. Антона б ще жити і жити. А ти загнала його в могилу. Йди геть з нашого дому.
Словом такі істерики Христина закочувала по декілька разів на день. Тоді я і вирішила поїхати в Португалію на заробітки. Якраз і від смерті чоловіка відійду і синові допоможу.
На Батьківщині мене не було п’ятнадцять років. За цей час я допомогла синові відкрити бізнес, вийшла тут заміж, і заробила грошей на власний магазин побутової техніки.
Жити я залишилась в Португалії, але вирішила приїхати на цей Великдень до сина в гості. Захотілось мені з’їздити в село, де ми з чоловіком жили. Коли я побачила, що сталось з двором, де ми колись мешкали впала в ступор. Як можна так запустити подвір’я?
Тут я побачила Христину, вона вже йшла зі свого будинку мені на зустріч.
– Хто це вирішив порадувати нас своєю присутністю? Не як сама Марина приїхала? Чим зобов’язані такою честю?
– Ти можеш хоч раз не бути такою злою?
– В мене немає часу на пусті балачки. Давай до справи. Бачиш, що сталось з будинком мами? Потрібно привести подвір’я до ладу і пам’ятник не завадило б мамі поставити. А оскільки ти у нас заробітчанка, то і робити все тобі!
Від такого нахабства Марина не одразу навіть знайшла, що відповісти. А потім просто розвернулась і мовчки пішла додому. Після стількох років розлуки перше, що сказала Христина, так це те, що я маю відновити дім свекрухи, в той час, як в неї є рідна донька. Дарма сюди приїхала.
