На побаченні з Пашкою мати дзвонила кожні півгодини. “Як ти? Що ти? Він там до тебе не пристає?» Ну і що, що йому сорок років, а мені чотирнадцять, любові ж кожен вік підвладний!
– Мати айфон не купила – нила Поліна на тому кінці трубки.
Три: два. Поля виграє. Ну нічого, зараз Іра піднатужитися, видавить сльозу і …: – А моя … Ти взагалі не повіриш! Прикинь, у мене у вівторок на побаченні з Пашкою, мати дзвонила кожні півгодини. “Як ти? Що ти? Він там до тебе не пристає?» Ну і що, що йому сорок років, а мені чотирнадцять, любові ж кожен вік підвладний! Так стрьомно було, напевно, через це мені більше не дзвонить, – незаспокоювалася Іра, відчуваючи, що ось-ось отримає перемогу, – Вона зруйнувала моє особисте життя, – додала бідолаха, схлипнувши, щоб точно вразити подругу наповал.
Це не новина, а бомба! Що там до айфона! Що Пашка більше не дзвонить, бо у нього дружина і троє дітей, (Іра знайшла їх спільні фото в соцмережі) їй знати було необов’язково.
– А у мене на правому нігті лак тріснув, а мати мені: «Я тобі не банкомат». Ну хіба це чесно? – не здавалася Поля.
Іра посміхнулася. Якщо в хід пущені ноготочки, значить, сили Полі майже під кінець. Приз міс «найнещасніша» тижня безсумнівно буде її, а значить Поля її пошкодує. «Як же так можна! Як тобі не пощастило! Нелюдські умови! Мати – руйнівник долі! Це через неї, виключно через неї, у тебе ні хлопців, ні мети в житті, ні успіхів. Як ти взагалі виживаєш, бідненька? Що не день, то тільки гірше!».
Кожен раз від цих слів по тілу розливається блаженне тепло. Іра навіть собі не могла зізнатися, що чекала цього моменту весь тиждень. І вона не дозволить Поліні, з її дрібними нікчемними проблемами, це відняти. Жалості гідна лише по-справжньому пригнічена мучениця. Наостанок Іра приберегла свій головний козир: – А моя мати мене взагалі не любить. Зовсім не розуміє. Вчора, уявляєш, назвала Свинюшка (ось назвала б так, якби любила? Я всього-то червоний лак для нігтів на стіл розлила) і змусила (о Боже!) Мити підлогу, як ніби-то я якась прибиральниця, уявляєш, мене – підлогу мити в передпокої!
Поліна на тому кінці аж охнула: – Це таке приниження! Вона, вона дуже погана людина!
– Ще б пак … – Іра вже сама собі вірила, сльози котилися легко, а в душі зароджувалося щось гидливо-приємне, – Ех, якби у мене був вибір … я б ніколи не вибрала її! Мені попалася найгірша мати в світі … Іра так впивалася, що не чула, що «найгірша мати в світі» вже давно повернулася з роботи. Стоїть під дверима, стискаючи в руці пакет з картоплею. Дві зміни роботи, боліла голова, ноги отікли (ну нічого, вона витримає, головне, щоб донечка ні в чому не потребувала).
Поки йшла, «найгірша мати» тільки і мріяла про те, як приземлиться в крісло і відключиться хоча б на кілька хвилин. Більше відпочивати не можна, Іринці вечерю потрібно готувати, а потім перевірити всю домашку, раптом її малятко напомиляємося знову. Але замість цього вона стояла, навіть не намагаючись поворухнутися, вчепившись в злощасний пакет, який боляче натирав руку. Знову ця різь з лівого боку! Секунда. Стримала себе, звично заштовхавши кудись всередину себе всю паніку.
«Іринка ж ще дитина, вона не розуміє, що говорить!» І попленталася на кухню (чомусь шлях туди здавався довшим, ніж зазвичай). Вона нарешті сіла в крісло, але час на відпочинок вже скінчився. Відразу чистити картоплю.
– Взагалі нестерпно! Життя не дає! Нищить! Я так мрію жити одна! – раз у раз долинало з кімнати, – Скільки мені ще це терпіти?!
«Не турбуйся – з дивною відчуженістю подумала найгірша в світі мати, – Лікарі кажуть, що недовго …»
Автор – Олександра Власова, фото ілюстративне
Джерело
