На початку березня Надія прийшла до мами і сказала, що хоче зробити в її квартирі генеральне прибирання і викинути деякі старі речі, якими мама не користується вже багато років. Що тут почалося. Над
Надія знову поверталася від мами розчарованою. Вона купила продукти, але мама сказала, що це не те, що їй потрібно. Спробувала прибрати у мами на кухні, але замість дякую отримала чергову порцію невдоволення, мовляв, після доньчиного прибирання вона не може у себе вдома нічого знайти.
Надія – доросла жінка, їй 45 років. 5 років тому не стало її батька, залишилася мама. Мамі зараз 73 роки, живе в квартирі одна. Надія часто відвідує маму, приносить продукти, і всі інші необхідні речі, бігає на пошту і так далі. Живе з чоловіком в окремій квартирі, але недалеко, в 30 хвилинах їзди від матері.
У Надії своя сім’я, діти, чоловік. Все в неї в житті склалося благополучно. Хороша робота, чудовий чоловік, слухняні діти, жива мама (так як багато хто залишається один, без батьків в такому віці). Здавалося б, є все, що треба для щастя. Але є одне але – мама стала дуже прикрою, щоб донька не зробила – все не так.
Надія розповідає, що доглядати за матір’ю – це її обов’язок і вона ніколи не замислювалася вчинити якось інакше. Навпаки щаслива, що мати жива, намагається підтримувати її, щоб продовжити її життя. Але з нею дуже складно.
Щоразу, приходячи до матері в будинок, намагаючись навести порядок, розкласти продукти в холодильник, вона чує купу вигуків, що підлоги вимиті не тією ганчіркою, а ковбасу вона поклала не на ту полицю. І так кожного разу.
Начебто це все дрібниці і можна було б запам’ятати, де лежить та сама ганчірка для підлоги, і запам’ятати полку, на якій повинна зберігатися ковбаса, але догодити мамі нереально. Щоразу вона знаходить купу нових протиріч, і кожного разу її бажання не збігаються.
Ось так кожного разу, єдина дочка, яка біжить після робочого дня до своєї літньої мами, повертається додому як вичавлений лимон. І кожен вечір закінчується коронною фразою літньої жінки:
– Будеш робити що хочеш і як хочеш, коли мене не стане, а поки я жива, цукорниця буде стояти тут, а ковбаса лежати тут (кожного разу місця предметів змінюються, передбачити їх неможливо).
На початку березня Надія прийшла до мами і сказала, що хоче зробити в її квартирі генеральне прибирання і викинути деякі старі речі, якими мама не користується вже багато років. Що тут почалося. Надія черговий раз вислухала від мами, що вона – невдячна донька, яка зовсім не переймається маминим життям. Як можна було таке придумати – викидати з дому речі, які їй точно ще колись стануть у нагоді.
Що це? Як допомогти Надії впорається з її складним завданням – доглядом за рідною мамою? Адже терпіння не залізне, а зірватися на матір дуже не хочеться. Але і жити так теж не хочеться.
Фото ілюстративне – realty.tut.by.
