На вокзалі в Луцьку міг би бути майданчик для вертольота
Приміщення пасажирського вокзалу на нинішній площі Грушевського збудували у 1959 році.
Час ішов, «совкова» споруда морально старіла. В часи Незалежності все частіше поставало питання: доки «залізничні ворота Волині» матимуть такий убогий, селюцький вигляд? Про це пише Таблоїд Волині.
У 2011 році чиновники нарешті дозріли до потреби реконструювати вокзал. Оголосили конкурс серед архітекторів на кращий проект. Перше місце зайняли дві роботи: архітектора Андроша Бідзілі (який згодом і був втілений в життя) і проект архітектора Олександра Балана.
Балан підійшов до роботи по-сучасному, створивши проект вокзалу в стилі хайтек. Він пропонував збудувати два термінали по обидва боки колій: для приміських і міжміських поїздів. Корпуси мали з’єднуватися критим переходом з ліфтами і ескалаторами, а на даху одного з них передбачався майданчик для гелікоптера.
Проект зрештою не затвердили. Адже замовник – Львівська залізниця – вимагала, аби реконструкція проходила в межах існуючої споруди.
За що і поплатилися: в ході робіт надбудовували третій поверх, і багато зусиль довелося докласти для укріплення фундаменту і несучих стін. Конструкцію суттєво послабив час, грунтові води і постійна вібрація від руху поїздів. Укріплювали спеціальним способом і з застосуванням дороговартісного обладнання.
«Такі роботи виявились надзвичайно затратними: вартість робіт лише з підсилення фундаментів перевищила 2,5 млн. гривень. В таких умовах стало зрозуміло, що будівництво вокзалу в силі хай тек авторства Олександра Балана, незважаючи на його об’єми та архітектуру, було б значно дешевшим і простішим, ніж реконструкція старих приміщень», – стверджували потім у Творчій архітектурній майстерні «Балан та Стельмащук».
Таким міг бути луцький вокзал: у стилі хайтек, з двома терміналами, критим переходом і майданчиком для вертольота (проект архітектора Олександра Балана). Утім Львівська залізниця захотіла, аби реконструкція проходила в межах існуючої споруди.
