ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

З’явилося стільки нападів на євреїв та Ізраїль у російській пресі, телебаченні, соціальних мережах та офіційних заявах, скільки не траплялося за останні кілька десятиліть. Частково це пояснюється тим, що президент України Володимир Зеленський є євреєм, а російські ЗМІ намагаються поливати брудом Зеленського всіма можливими способами. Проте справжнє коріння цього підйому громадського антисемітизму набагато глибші, а його наслідки – ширші.

Великий скандал спровокувало інтерв’ю, яке міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров дав італійському тележурналісту на початку травня. Лаврова запитали, як він міг стверджувати, що Україною керує нацистський режим, якщо її президент Зеленський – єврей. Лавров відповів, що, мовляв, «Гітлер також мав єврейську кров», і «найзапекліші антисеміти, як правило, євреї». Такі коментарі викликали широке засудження в усьому світі та навіть коротку кризу в російсько-ізраїльських відносинах. Багато хто зазначав, що звинувачення євреїв у Голокості й антисемітизмі саме по собі було вкрай антисемітським. Щоб вгамувати цей шторм, президент Путін начебто вибачився перед прем'єр-міністром Ізраїлю Нафталі Беннетом.

Коментарі Лаврова не були імпровізацією. Спостерігачі відзначали невідповідність заявам Росії щодо нібито нацизму в Україні і національності лідера держави ще з моменту початку війни, 24 лютого. У МЗС Росії було більше двох місяців, щоб сформулювати відповідь. Виходить, Лавров висловлював підготовлену офіційну позицію.

Війна в Україні відродила давню форму ультраправого націоналізму, в якому євреї завжди були ворогами

Зауваження Лаврова здаються нам дивними лише тому, що ми припускаємо, що міністр закордонних справ Росії звертався до західної аудиторії. Насправді Лавров та інші російські чиновники знають, що вони втратили вплив на західну громадську думку і навіть не намагаються його повернути. Лавров, можливо, і розмовляв з італійцем, однак його висловлювання були розраховані переважно на російську аудиторію. Вони були сигналом того, що лексикон російських ультраправих (різнобарвної команди монархістів, сталіністів та імперіалістів, які до війни нудилися на маргінесі суспільного життя) – лексикон, який включає знущання над євреями, тепер прийнятний у російському дискурсі.

Начебто для остаточного закріплення такої позиції речниця російського МЗС Марія Захарова подвоїла аргументи Лаврова. Вона підготувала коротку історичну «довідку», покликану показати, що євреї співпрацювали з нацистами під час Голокосту. У ній зазначалося, що керівники єврейських рад співпрацювали з німцями і свідомо відправляли євреїв на смерть. Захарова охарактеризувала офіційне ізраїльське засудження висловлювань Лаврова як «антиісторичне». Вона також розкритикувала Ізраїль за підтримку «неонацистського режиму в Україні» та попередила, що ізраїльські найманці воюють разом із нібито неонацистською бригадою «Азов». Тобто, за її логікою, «ізраїльські бойовики в Україні» продовжували традицію єврейської співпраці з нацистами – тобто, із Зеленським.

Нічого нового в аргументації російського МЗС не було. У 1970-80 роках у радянській антисіоністській літературі стверджувалося, що сіоністи співпрацювали з нацистами. Відповідно, держава Ізраїль є спадкоємцем нацистської Німеччини. Один із класиків цього жанру у книзі «Фашизм під блакитною зіркою» (Москва, 1971) проголошував: «Трагедія Бабиного Яру (місце масового вбивства під Києвом) назавжди залишиться втіленням не лише нацистського канібалізму, а й ганьби їхніх спільників і наступників – сіоністів». Міністерство закордонних справ Росії відродило цей потворний міф пів століття потому лише з однією зміною. Воно замінило слово «сіоністи» відкритим використанням слова «євреї».

Необхідно пам’ятати, що для російського читача нацистська Німеччина була перш за все не винуватцем Голокосту, а країною, яка напала на Радянський Союз 22 червня 1941 року, а також була відповідальною за загибель 27,5 млн радянських громадян, більшість з яких були цивільними. Зображаючи Гітлера євреєм і пов’язуючи інших євреїв з нацистами, Лавров і Захарова ідентифікували євреїв як ворогів радянського народу. І їхні нащадки, Зеленський та ізраїльтяни, тепер також є ворогами російського народу за підтримку українських неонацистів. Після того, як такі зв’язки були озвучені, знущання над євреями стало фактично узаконеним.

За іронією долі, сам Ізраїль доклав всіх зусиль, щоб зберегти «нейтралітет» у російсько-українському конфлікті, що засмутило багатьох американських та єврейських спостерігачів. Ніякої допомоги Україні, окрім шоломів і жилетів, країна не надсилала. Проте режим Путіна зображує Ізраїль як союзника «нацистського» режиму в Україні, оскільки повинен задовольнити російських ультраправих, які є найбільш мілітаристськи та імперіалістично налаштованими виборцями країни. Крайні праві йдуть добровольцями на фронт, і в цих колах антисемітизм – звичайне явище.

Цікаво, що джерелом інформації про вибачення Путіна перед прем’єром Ізраїлю, стало цитування фрагмента телефонної розмови Путіна-Беннета, проте офіційного повідомлення про це не було. У підсумку речник президента Росії Дмитро Пєсков відмовився підтверджувати, що вибачення були, і в російській пресі нічого про це так і не з'явилося. У підсумку російська громадськість вважає офіційними заяви Лаврова та Захарової про те, що Гітлер був євреєм, найгірші антисеміти зазвичай євреї, євреї співпрацювали з нацистами під час Другої світової війни і продовжують співпрацювати з українськими нацистами сьогодні.

Проте заяви Лаврова-Захарової – лише вершина айсберга.

Стаття в російській «Правді» (газета, що тривалий час була щоденним центральним органом партії більшовиків і найвпливовішим радянським виданням, фактично – головною газетою країни. Нині – друкований орган КПРФ, – «Главком») поставила ще кілька «маячків»: на початку 17 століття євреї, мовляв, «охоплювали всі ринки, обкладали російські продукти митами, обкладали податками проведення обрядів у православних церквах». Фактично це був геноцид».

Конспіративні теорії щодо євреїв повертаються у різні російські ЗМІ. У статті в правій газеті «Завтра» йшлося, що міжнародна єврейська спільнота веде глобальну кампанію проти Росії. Кажуть, що серед членів цієї спільноти є Зеленський, головні рабини хабаду (хабад – течія в ортодоксальному юдаїзмі – «Главком»)в Росії та Україні (рабини Берл Лазар і Шмуель Камінецький), єврейські олігархи з Росії та України (включаючи Романа Абрамовича, бізнесмена, близького до Путіна і Кремля). Щодо хабада, то автор статті в «Завтра» додав: «Я б охарактеризував ставлення хабада до неєвреїв як фашистське... Хабад дотримується думки, що тільки євреї є людьми... Хіба це не нацизм?»