ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Його бачення майбутнього України значно випереджало погляди сучасників, що усіма силами намагалися консервувати застарілу та неефективну радянську систему, плоди діяльності якої ми пожинаємо сьогодні.

Ще у 1990-х він передбачав смертельну небезпеку зі сторони “північного сусіда”, який ховався за маскою “дружби” та “братерства”, а насправді вичікував моменту, щоб завдати підступного удару.

Пропонуємо згадати мудрі слова цієї визначної особистості, які залишаються актуальними і сьогодні.

“…Над Україною нависає зловісна двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу”. Це пророче висловлювання було сказане В’ячеславом Чорноволом у 1997 році!
Немає страшнішої кари за муки нечистого сумління, бо немає вищого судді за правду.
Під час випускного вечора в університеті пішов на Володимирську гірку і дав клятву, що все життя буду боротися за Україну.
Немає в нас бандерівців та москалів, східних і західних. Всі ми — народ України.
Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося потім гірко любити — втративши.
Народу — справедливість, бандитам — тюрми.
Україна починається з тебе.
Люди, які водили з нами дружбу, під час моїх арештів робили вигляд, що нас не знають.
Нам потрібні сьогодні реформи, а не революції, сила закону, а не закон сили, добробут народу, а не всенародні злидні, громадське порозуміння, а не громадська ворожнеча, демократія, а не диктатура.
Допустити дві державні мови, або одну державну, а одну офіційну – значить, зруйнувати державу. Я завжди наводжу в приклад євреїв, які відродили вже мертву мову і об’єдналися навколо неї.
Якби мене запитали, шкодую я про те, як би склалося моє життя, про 15 років, які відсидів, я б відповів: анітрохи. І якби довелося починати все спочатку та обирати, я б обрав життя, яке прожив.
Я політик всієї України. Може, це трохи голосно і про себе так не говорять… Але в мене східний менталітет і при цьому я в чомусь галичанин.
Перебираючи в пам’яті тюремні роки, пригадую, як було важко у перші дні після першого арешту. Мене кинули в камеру до смертників. Хотіли відразу зламати. Але мене не можна було зламати, адже я вже тоді написав свої книги “Правосуддя чи рецидив терору” і “Лихо з розуму” – про те, як хтось ламався, а хтось вистояв.
Слабкість нашої демократії в тому, що ми не були готові, небагато було таких лідерів, які дивилися далеко вперед.
Настав час вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі.
Найбільше чого ми тоді боялися, що нас справді викинуть з України.
Коли нам кажуть, що російський народ у цьому не винен, я згоден, але не зовсім. (Мова йде про шовіністичні імперські ідеї, що панують серед усіх прошарків російського суспільства, – примітка Козакоріум). Він був вимушеним носієм цієї імперської ідеї. Йому вносили це в гени. Почуття імперськості вносилося в гени простої людини. Чернишевський про це колись дуже добре сказав, що коли починаються якісь внутрішні негаразди, тоді необхідно покликати з печі російського мужика, викликати його патріотичні почуття та шукати десь турка зовнішнього, щоб він не бачив турка внутрішнього. Ось так виховувався сторіччями народ. Презирство до інородців, хохлів.
Я був на Чорноморському флоті наприкінці 1991 року як кандидат у Президенти України. Мені адмірали, контр- і віце-адмірали в куточку говорили тихенько, що вони згодні. (Мова йде про підпорядкування Чорноморського флоту Україні, поки цього не зробила Москва, – примітка Козакоріум). У 1992 році, коли Леонід Кравчук зробив несміливу спробу підпорядкувати собі Чорноморський флот, уже було пізно.
В’ячеслав Чорновіл про те, як Росія зображувала Україну на своєму телебаченні: “Новини” з “Останкіно” (Російська державна телерадіокомпанія, – примітка Козакоріум) – узагалі ганьба. Як переповідають події про нас. Завжди проти України, з проімперськими тенденціями”.
Напевно, все-таки атмосфера, ось та атмосфера після смерті Сталіна, значною мірою вплинула на моє становлення, як і на появу взагалі шістдесятництва як явища. І тоді з’явився на південній Київщині – Чорновіл, на Донбасі – Стус, Дзюба, Світличний. Бачите, там, де зони ризику вже для народу, для нації – там з’явилися ці люди.

Джерело