Не хочу я сваритися ні з невісткою, ні з сином, тому й дивлюсь на те, як зникають сімейні традиції з великим болем у серці.
Моєму щастю не було меж, коли син повідомив, що незабаром він приведе додому невістку. Все-таки, йому вже було 25 років й ми з чоловіком вже не молоді, хочеться з внуками поняньчитися.
Розмови й не було про те, щоб мій син йшов у прийми, бо дім у нас дуже великий й зручно розташований для них обох.
При першому знайомстві з невісткою, я вже змогла зрозуміти, що є у ній щось не те, але тоді я все скинула на те, що це просто дівоча загадковість, але, коли вона всім своїм виглядом почала демонструвати те, що її плювати на наші традиції й припинила сідати з нами за один стіл, то я зрозуміла, що не так все просто з цією дівчининою.
Традиція у нас надзвичайно проста. Всі ми вечеряємо та снідаємо разом з однієї великої миски, щоб даремно не забруднювати гору посуди на кожного члена родини. Всього нас живе четверо, тому нікому не приносить труднощів такий спосіб харчування.
Якщо їмо щось рідке чи крихке, то щоб не вимазатися тримаємо під ложкою шматок хліба.
Ми вважаємо, що це цілком хороша традиція, до того ж, вона економить наш час, але невістка думає інакше.
Місяць тому я почала помічати, що вона окремо ставить миску для себе, а коли ми її зробили зауваження, що у нас є традиції, яких потрібно дотримуватися, то вона взагалі припинила приходити на кухню та почала їсти у своїй кімнаті.
Виправдовується вона тим, що саме у той момент, коли ми йдемо вечеряти чи снідати її потрібно переговорити з клієнтом, чи виконати якусь важливу справу (працює вона вдома, щось там на комп’ютері робить). І зловити її, щоб поїсти разом, ми не можемо.
Я спробувала говорити про це з сином, але він намагається захистити дружину, пояснюючи це тим, що не хоче її ображати.
Не хочу я сваритися ні з невісткою, ні з сином, тому й дивлюсь на те, як зникають сімейні традиції з великим болем у серці.
