Не мала Соломія ні чоловіка, ні діток, непростою була її доля. Все життя вона допомагала Наталі - своїй племінниці. Вивчила доньку своєї рідної сестри, весілля їй зробила, подарувала хату, ставилася,
Соломія мала непросту жіночу долю, про це всі люди знали. Вона вийшла заміж з великого та щирого кохання, але за рік після весілля
чоловіка її не стало. Тоді наче щось перевернулося в її душі, усе їй стало байдуже в цьому світі.
Просто все життя змінилося, несподівано, в один день.
Відтоді з головою Соломія занурилася в свою роботу. Але не даремно люди говорять, що час швидко лікує. Минуло трохи часу і жінка
звиклася з таким життям. Жила з вечора до ранку, навіть друзів не мала, все її спілкування зводилося до розмов з колегами на роботі і
родичами на великі свята.
Єдина розрада та любов у Соломії була її племінниця Наталя, єдина донька її рідної сестри. Вона відносилася до неї, як до рідної
донечки. Можна сказати, що виростила її разом з сестрою.
На навчання племінниці Соломія відкладала гроші не один рік. Та й, як навчалася племінниця, то тітка Соломія частенько їй давала
гроші.
Минули роки, Соломія якось дуже швидко постаріла. Жила одна в великій хаті. За життя вона багато чого пристаралася, відклала
чималу суму грошей, зробила гарний ремонт у хаті, поставила новий високий паркан, провела газ та воду в хату.
Як Наталя приїхала з навчання, Соломія покликала її до себе в хату.
– Ти, доню, знаєш, що була мені всі роки, як за рідну. Прожила я своє життя не так добре, як хотілося жити, але доля у мене така. Скоро
вже на пенсію піду, задумуюся я останнім часом, що нікому я не потрібна, бо немає у мене рідніших людей за тебе та сестру. Маю
надію, що ти мене доглянеш, а я віддам тобі все, що маю. Все життя не даремно працювала. Ти у мене єдина надія на старості років.
Молода Наталя зраділа, обійняла тітку і запевнила, що ніколи її не залишить, щоб не трапилося в житті.
Вийшла племінниця швидко заміж, Соломія на весілля подарувала документи на свій будинок, віддала всі гроші. І першим часом
племінниця таки довідувалася до тітки, поки жила у маминій хаті, а потім стала все рідше приходити.
А нещодавно Соломія дізналася, що Наталя з чоловіком поїхала в Польщу до його родичів, знайшли там роботу, планують купляти
житло.
Виявляється сестра давно вже знала, але Соломії навмисно ніхто нічого не говорив. Виявляється, що вона тепер зовсім сама
залишилася, але без хати і грошей, лише пенсія єдина на життя залишилася.
Тепер немолода Соломія дуже шкодує, що довірилася рідним людям, можливо б, чужа людина доглянула її, якби вона щось мала б
дати взамін. А тепер вона зовсім нікому не потрібна, ні до кого й заговорити. Прикро, що рідні люди зрадили на старості років. А що
вона тепер може вчинити?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – mistaua.
