Немає що сказати: народила, щоб покращити здоров’я — і залишила в пологовому будинку
Сама народжувати вона дуже не хотіла — боялась болю і просила кесарів. Але показань до нього не було, тому Оксана чекала переймів. Почалися вони пізно ввечері, а до ранку ми вже пішли в родзал. Всього через десять хвилин на світ з’явилася чарівна крихітка — абсолютно здорова дівчинка, дуже схожа на свою маму.
І тут Оксана нас здивувала — на дитину вона навіть не глянула, попросила нас забрати дівчинку до дитячого відділення. Абсолютно ніякого інтересу до дитини — вона не запитала не тільки про її здоров’я, але навіть і про стать. Ми здивовано переглянулися, але сперечатися не стали — може, така реакція на стрес.
Але на наступний ранок стало зрозуміло, що це не стрес, а заздалегідь сплановане і усвідомлене рішення.
Оксана завагітніла і народила дитину виключно для того, щоб позбутися від ендометріозу. І забирати вона дочку абсолютно не планувала, не вагаючись, написала відмовну від дитини. А вже виписуючись, залишила номер телефону:
— Це її батько. Правда, він не знає, що я була вагітною, зустрічалися недовго, а завагітнівши, я припинила спілкування. Може, вона йому потрібна буде, але я сумніваюся.
Відверто кажучи, номер ми набирали тремтячими руками. Уявіть, як це — пояснити чоловіку, що у нього, виявляється, є дочка. Тільки ось дочку цю залишили в пологовому будинку. Ми очікували, що він просто кине трубку — як, втім, і сталося.
Тільки ось вже через годину чоловік з’явився на порозі пологового будинку. Найпростіший роботяга з автосервісу, він не замислюючись сказав, що дочку забере додому. Попереду була процедура встановлення батьківства — але, на щастя, Оксана погодилася допомогти, тому упоралися за один день.
Ми розплакалися, дивлячись на те, як дбайливо батько перший раз взяв на руки свою дитину.
