“Незручна дитина” виявилася просто не потрібна. Дана не вписувалася в нову сім’ю, де принцесою вважалася Оля, тому матір залишила старшу дочку на піклування старенькій бабусі.
У мене є подруга дитинства, її звуть Дана. Історію її життя я спостерігала з боку. Коли вона була зовсім ще маленькою, її батьки розлучилися.
Її мати в ті часи працювала прибиральницею, і не мала ніякої освіти. І раптом тьоті Люді, матері Дани, несказанно повезло.
На просту прибиральницю раптом звернув увагу підполковник.
Товста тітка Люда з гордим виглядом прогулювалася під ручку з чоловіком в білому військовому кітелі. Пишалася мамою і шестирічна Дана, розповідаючи, що тепер у мами чоловік – підполковник.
Незабаром тітка Люда завaгітнiла від нового чоловіка і наpoдила другу дочку, яку назвала Олею. Данка не дуже любила сестричку, бо молодшій дозволялося буквально все.
Старша не могла молодшій дати здачі, навіть коли вона того заслуговувала. Наприклад, коли Оля трохи підросла і повністю усвідомила свою безкарність, вона розкрутила шланг від пилососа і рoзcікла шкiру на гoлові старшої сестри. Олю навіть за це не лаяли, а Данi ніхто не співчував, крім її старенької бабусі.
Незручна дитина, від безперспективної людини, матері виявилася просто не потрібна. Дана не вписувалася в нову сім’ю, де принцесою вважалася Оля, тому матір воліла залишити старшу дочку на піклування старенькій бабусі.
Данка все чекала, коли її забере мама. Вона щодня розповідала подружкам у дворі і сусідам, що мама, як тільки влаштується на новому місці, так відразу її і забере.
І дійсно, так мати Дану і не забрала з собою. Данка з часом перестала радувати єхидних сусідів розповідями про майбутнє життя з мамою та новим татом.
Вона закінчила школу і продовжувала жити з бабусею. Мати її майже не провідувала, не знаю навіть, спромагалася вона висилати бабусі гроші, на утримання Дани.
Йшли роки , бабуся пoмeрла, пoмeр і Людин чоловік-підполковник. Дана і Оля вже були дорослими. Крім бабусиного будинку Дані дісталася квартира від її біологічного батька.
Ось тут-то нарешті і з’явилася тітка Люда, вона приїхала ділити спадщину зі старшою дочкою. І Данка нарешті висловилася. Вона вилила все, що мучило її багато років.
Вона в очі висловила своїй матері, що думає про її жoрстoкий вчинок. Вона пригадала, що мати не піклувалася ні про неї, ні про стареньку бабусю, на квартиру якої зараз намагається претендувати.
І безсоромна тітка Люда відступилася. Засоромилася вона свого вчинку або просто не захотіла судитися – хто знає.
Зараз Дана виховує сина. Виховує хлопчика одна, хто його батько вона нікому не каже. Знаю лише, що після наpoдження дитини татусь ні разу не оголошувався.
Але якщо раптом моїй подрузі дитинства зустрінеться хороша людина, і вона вийде за нього заміж і наpoдить йому дитину, то ніколи не кине свого сина. Вона ніколи не стане для неї «незручною дитиною», як вона свого часу стала таким непотрібним і незручним чадом для власної матері.
