“Ну скажи йому вже! Що він як банний листок? То пoпу витри, то чай налий” – Риту нервували діти, а потім життя перевернулось
Саме в такому оточенні їй хотілося рости і розвиватися. А всі ці пелюшки, борщі й інші принади домогосподарства не про неї.
Одного разу повернувшись з чергової такої зустрічі окрилена і повна ідей, їй страшенно хотілося з кимось цим поділитися. Тому вже через півгодини вона стояла на порозі квартири своєї подруги Асі. До слова, Ася була повною протилежністю Рити, саме такі як Ася свій вибір роблять на користь сім’ї і домашнього затишку, ніж кар’єри і досягнень.
Рита впурхнула в квартиру подруги і за іронією долі тут же спіткнулася об горщик. Ася розсміялася, бачачи, як Рита скорчилась від цього. «Фу!» – віддала тут же вона, гидливо обтрушуючи свою лаковану туфлю, немов та забруднилася в бруді.
– Та облиш, Рит, він чистий.
Подруги сіли за стіл пити чай, і Рита взялась в оплесках розповідати подрузі про те, що відбувається в її житті. Розмову раз у раз переривав Іллюшка, синку Асі.
– Ась, ну скажи йому вже! Що він як банний листок? То попу витри, то чай налий. Не бачиш чи що, мама зі мною розмовляє?.
Ася лише сміялася у відповідь, вона настільки звикла до подруги і з розчулення дивилася на те, як та злиться.
Додому Рита поверталася вже пізно ввечері, тому як їй ніяк не вдавалося закінчити свою розповідь. В розмову встрявав то Асин чоловік, то син.
Рита кинула сумку на порозі і прямо в туфлях звалилася на ліжко.
– Ляпота, тиша, ніхто не тиркає і смикає. Як все-таки добре жити самій – сказала Рита.
Дівчина наповнила ванну запашною піною і занирнул в ласкаві бульбашки. У навушниках грала музика і Рита навіть щось наспівувала. Але щось було не те. На душі наче кішки шкребуть.
Рита сквасила губи від образи і кинула навушники на підлогу. Вона раптом усвідомила, що заздрить подрузі. Її люблять і чекають, за нею сумують. А у Рити навіть кота і того немає.
– Ех. – зітхнула Ріта, оглядаючи поглядом свою вилизану квартиру і згадуючи творчий бардак подруги, дзвінкий дитячий сміх і смачний затишний запах сімейної вечері.
…У двері подзвонили. Рита не поспішаючи дошоркала в махрових капцях до дверей і впустила несподіваного гостя в двері.
Це була Ася. Вона вже була зовсім іншою, не тією, якою Рита бачила її 4 роки тому. Красива, впевнена в собі. Доглянуте волосся, модне пальто. А поруч стояв Іллюша, вже великий хлопець. Хлопчик простягнув їй торт і посміхнувся.
– Проходьте гості дорогі. Будьте як вдома – засміялася Рита і розвернувшись наступила в горщик, вже свого сина. Ася і Рита зустрілися поглядом, так як розсміються до сліз. Ілля гумору мам, звичайно, не зрозумів. По-чоловічому зазначивши «жінки, що з них візьмеш». Подругі засміялися ще більше.
Без кінця сміючись і жартуючи дівчата їли торт з запашною кавою, привезеноою Асею з подорожі. Рита постійно відволікалася на Руслана, свого сина.
– Вибач. – втомлено зітхнула Ріта, прибираючи з чола змокрілий чубок.
– Нічого, це ж твій банний листок – посміхнулася Ася.
Рита почервоніла, згадавши колись свою поведінку.
– Ні, це мамин хвостик – засміялася вона, цілуючи маківку синочка.
– Ти щаслива, Рит?
– Так. – негайно відповіла та.
– А як же кар’єра, успіх і досягнення? – посміхнулася Ася.
– Встигнеться. У мене вже є головне досягнення в житті – моя сім’я. А що ще жінці треба? Це головна нагорода. Все решта додасться.
Ася посміхнулася, стиснувши губи, немов уже не перший рік чекаючи цих слів від подруги.
– Я рада за тебе, Рит. – Ася поклала свою долоню на руку подруги.
Ось так ось. Часом, ми можемо роками гнатися за обладунками, забуваючи про справжніх себе і своє призначення. Просто тому що це модно, просто тому що так роблять всі. Ось тому важливо прислухатися до себе і шепоту свого серця.
Дорогі дівчата, часом, корисно згадати про те, що ми жінки. А перемоги і досягнення залишити чоловікам
