Ну уявіть, ми сидимо в кафе, п’ємо каву та їмо те, що замовили паралельно спілкуємось. І за годину мати дзвонить їй разів двадцять. Не можливо спілкуватись.
Я вважаю, що якщо дівчина вже давно переступила поріг тридцятого десятка, то незалежною вона, як адекватна здорова людина з здоровими відносинами з батьками – просто зобов’язана. Бо ж якщо слухатись абсолютно в усьому батьків, а у випадку про який я вам зараз розповім маму, то так все життя можна прохолостякувати. І так, тут є мало не пряма залежність. Думаю можу право про таке говорити, бо живу окремо від батьків вже з двадцяти років, а зараз мені сорок.
Так ось, щодо історії, яку я хочу вам розповісти. Приблизно два тижні тому я познайомився з жінкою, якій тридцять сім років, вона проживає зі своєю мамою і саме через це ми з нею перестали спілкуватись. Не подумайте, що лише через це ми закінчили своє спілкування. Проблема не в самому проживанні доньки з мамою, бо ж ситуації в житті різні бувають, а у впливі матері на доньку. Мама цієї жінки весь час залазила в особисте життя доньки. Вона знала про неї буквально все.
Я не розумію, для чого таке робити. Можливо вона хотіла прив’язати таким чином доньку до себе на все життя? Чи шукала для неї більш перспективний варіант. Але не зважаючи на причини в кожної людини має бути особисте життя, без родичів в ньому. І жити батьки з дорослими дітьми мають окремо. Хіба батькам потрібен догляд, якщо вони тяжко хворі. Тоді я ще зрозумію.
Щодо жінки, з якою в нас було буквально два побачення. Вона красива, весела, розумна, начитана і взагалі з нею дуже цікаво спілкуватись. Я більш ніж впевнена, що вона приверне увагу любого чоловіка не тільки зовнішністю, а й внутрішнім світом та розумом. Але її мама… Це просто щось з чимось. Вона контролювала кожен її крок. Дізнавалась де, з ким, в чому вона, коли повернеться додому та навіть по якій вулиці точно переміщається. Я нагадаю що доньці цієї «турботливої» матусі тридцять сім.
Ми пішли з новою подругою та потенційною коханою на побачення. Її телефон розривався від дзвінків. Мати телефонувала їй буквально кожні п’ять-сім хвилин. Я засікав. Ну уявіть, ми сидимо в кафе, п’ємо каву та їмо те, що замовили паралельно спілкуємось. І за годину мати дзвонить їй разів двадцять. Не можливо спілкуватись. Ну от взагалі.
Але знаєте моя супутниця теж хороша, бо ж ведеться на всі маніпуляції матері та слухається її беззаперечно. Хоча давно могла від неї з’їхати та сепаруватись від матері, бо це мають пройти всі діти, які подорослішали. А батьки мають це прийняти нормально та відпустити людину та перестати відноситись як до маленької дитини.
Знаєте, я людина проста та пряма, тому виказав їй все що думаю про цю ситуацію їй в лице. Вона ж лише наївно усміхнулась та сказала, що від матері в неї немає ніяких секретів та таємниць, бо ж вона її виростила. А потім вияснилось що всі знайомства та побачення вона обговорює з матір’ю. І це мене не аби як вразило. Тобі тридцять сім – почни поважати себе та візьми своє життя в свої руки.
Але найцікавіше сталось на другому побаченні, коли її мама через двадцять хвилин подзвонила та сказала, щоб та йшла додому, бо сусідка грибів дала і їх треба терміново почистити та законсервувати. І знаєте, що зробила жінка? Встала та пішла. Вона справді кинула всі справи ради справи, яку можна відкласти на декілька годин.
Після цього я з нею не спілкувався та не бачився. Дуже шкода, що така цікава така красива жінка залишиться сама до кінця своїх днів. Бо наврят якийсь чоловік захоче в дружини жінку, яка кидає все та біжить до мамці по першому ж, навіть дурнуватому, проханні
