Одеса. Йшли з малим зі школи, нікого не чіпали. І тут бабця позаду “Закон только утром прінялі, а еті уже размовляют!”
– Закон только утром прінялі, а еті уже размовляют! – злобне сичання за спиною. Йшли з малим зі школи, нікого не чіпали… Він просто розповідав про свій день… а тут така мила бабця із вінком штучних квітів для кладовища…
– А он і дома так размовляєт??! Панаєхало сєло!!! Я – карєнная адєсітка в чєтвьортом калєнє!!! Нє било тут нікахда нікакіх украінців!! І ваащє – кто вас сюда пускаєт?! Доітє своіх коров дома!! Панаєхалі!!!
Малий покрутив пальцем біля скроні , коли вона пішла, виливши на нас своє відро невдоволення, і спитав:
– Чому вона досі не виїхала до північного сусіда – кордон же відкритий?
Не знаю, малий…
Він уже за свої 7 років з таким стикається не вперше, оскільки українська – його рідна мова. Ніколи з боку дітей – лише дорослі, переважно похилого віку. Ті, яких треба нібито поважати і до яких дослухатись… Які не знають історію або знають її перекрученою…
Дякую всім причетним за сьогоднішню маленьку перемогу!
