Одного разу я почув те, що не повинен був – моя мама розмовляла з бабусею
Пам’ятаю як в 17 я щодня підробляв в пакувальному магазині, працював там майже рік, але так і не зміг накопичити на такий потрібний для мене новий комп’ютер. Весь час не вистачало ще зовсім трохи.
Одного разу я почув те, що не повинен був – як моя мама намагалася зайняти гроші у бабусі, так як їй не вистачало на свою опeрaцію, у неї була грuжа.
У мами особистих грошей ніколи не було, але була “рятівна пляшка”, така ваза, куди вона іноді відкладала гроші, що могла відкласти.
Я вирішив покласти всі свої гроші в цю рятувальну вазу, комп почекає ще рік. У мене було небагато, трохи менше 600 доларів.
Пам’ятаю той момент, коли вона подзвонила свекруci і сказала, що не потребує позики і у неї на все вистачає.
Я так добре не почував себе ніколи в житті! Так я зміг хоч якось віддячити мамі за всі ті старання і всю ту любов, що вона дарує мені щодня.
