Олеся Яківна вирішила зайти до невістки в гості, набрала її вже біля під'їзду, вибачилася, що без попередження і дістала з кишені гроші. Коли піднялася, то стала стукати і дзвонити в дрері, але Богдан
– Вона вже так втомила мене, що передати не можна всього, – щиро обурюється 28-річна Богдана. – Сил ніяких вже не залишилося.
Коронний номер у моєї свекрухи – прийти в гості без попередження. Особливо в останні пів року, коли я в декрет вийшла. Не кожен
день, але пару раз в тиждень таке постійно відбувається, це вже так мені набридло, щиро кажучи.
– І не дзвонить попередньо вам ніколи, не попереджає вас?
– Дзвонить. Рівно за дві хвилини. Коли вже в під’їзд входить, набирає: “Богданко, ви вдома? А я тут повз вас йшла, вирішила зайти у
гості”. І тут же стук у двері, вона вже йшла до нас, то так просто, виходить, подзвонила. Я вже й натяками їй говорила, і всяко
пояснювала, що такі візити не завжди зручні для нас, вони зовсім недоречні. Що ми з малюком, можливо, спимо після безсонної ночі.
Або годуємося. Або неприбрано у нас і ми просто відпочиваємо та хочемо тиші. Та хіба мало що буває вдома, коли ти не чекаєш
гостей. Ні, не розуміє вона зовсім. Через день знову йде спокійно, навіть не попереджає нас. Загалом, вчора я їй просто вирішила
вчинити по-іншому. Вона, напевно, хвилин п’ятнадцять стукала, телефонувала – дверний дзвінок у нас відключений, тому чутно не
було. Знала, що я вдома, звичайно. Коляску бачила в тамбурі, образилася тоді на мене вона дуже. Чоловікові моєму потім ще й
наскаржилась. А я вважаю, що я права була у цій ситуації. Ну повинні ж бути якісь межі у таких незрозумілих постійних візитах? Може,
задумається тепер моя свекруха перш ніж ось так чинити.
– Не розумію, за що вона так зі мною? – схлипує сумно 62-річна Олеся Яківна. – Я завжди до неї з усією душею ставилася, гарно так
ставилася до невістки своєї, що не всі так відноситися ще будуть добре, як я до неї. Грошей дала їм на перший внесок за квартиру. У
лікарню до неї їздила завжди, коли вона там з немовлятком була, їжу домашню возила свіженьку завжди – там же так смачно і корисно
не годують, а я вранці і ввечері їй все свіженьке, домашнє возила. Подарунки дарувала хороші, такі, що їм потрібні були дуже, від
щирого серця – і їй, і дитині. І що я заслужила в результаті таке ставлення від них? Отак зі мною повелися негарно. Не відкрити двері,
будучи вдома, це як взагалі так можна було б зробити? У мене в голові не вкладається.
– Ну. Можливо, треба було узгодити візит заздалегідь зі своїми дітьми? По телефону? Щоб якось це у всіх було заплановано, а то
вийшло якось не дуже добре.
– Ой, та ну його, а що б змінив телефонний дзвінок? Я, знаєш, завжди невчасно, хоч з дзвінком, хоч без того дзвінка, справа не в цьому!
А в тому, що мене просто не хочуть бачити діти у своєму власному домі взагалі ніколи. А я не до неї ходжу, а до онука свого, між іншим.
Але такого вчинку від своєї невістки я ніколи б не очікувала, він дуже здивував мене і навчив чомусь. Чує, що мати прийшла, стоїть,
стукає, дзвонить – а вона і не реагує!
Має невістка право просто не відкривати двері у своєму домі, якщо не хоче бачити матері свого чоловіка у себе так часто в гостях? А
також не відповідати на дзвінки? Вона у себе вдома, в кінці кінців.
Або це виглядає зовсім негарно, не по-людськи і нерозумно з її сторони зовсім? Поганий мир, кажуть, кращий за добру сварку, свекруха
нічого поганого їй не робила ніколи, лише допомогти намагалася, ну крім того, що трішки втомила своїми частими візитами, але вона
ходить з любов’ю, хоче бачити дитятко. Можна було б і по-людськи вчинити з нею?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – gorodvo.
