Передчасне захоплення: цікавий психологічний закон, який працює!
Психологічний закон: антиципація. Від одного розлученого молодика я почув чудові слова, глибокі та життєві: «Якщо хочеш дізнатися, як тобі буде житися з жінкою, уяви, як ти будеш з нею розлучатися. І якщо, і тоді тобі буде поруч з нею добре – одружуйся».
По суті, це варіація за темою: «Що би сталося, якщо»: ми заздалегідь уявляємо найбільш напружену з можливих сімейних криз, де інтереси максимально зіткнулися і намагаємося вгадати, як ми будемо відноситись одне до одного. І якщо така взаємна поведінка нам сподобається, отже, і в інших, менш гострих ситуаціях, наші стосунки будуть як мінімум прийнятними.
А якщо те, що ми уявили, нам не сподобається? Тоді, напевно, заходи зі створення сім’ї потрібно все-таки призупинити доти, поки ми (або наші обранці) за природним життєвим плином не підійдемо до моменту, коли ситуація зміниться. Однак, потрібно мати на увазі один цікавий психологічний закон: передбачення або передчасне захоплення. Науковий термін – антиципація.
У чому його суть: більшу частину інформації про те, які ми (в якому настрої, до чого схильні) в теперішній момент, як ми ставимося до навколишнього світу ми отримуємо від цього ж таки навколишнього світу. Ось приходите ви в незнайому компанію, від якої і самі ще не знаєте, чого очікувати, в якій люди незрозуміло чого чекають від вас. Тоді при такій загальній відсутності інформації для початку стосунків перші частки секунди між вами не буде стосунків – жодних.
Табула раса. Нуль. У звичайних ситуаціях чиста випадковість визначає подальші дії: ви зробили невизначену гримасу, її абсолютно довільно і зовсім несвідомо витлумачили і ви сподобалися або не сподобалися, як виявляється, без належних на те причин.
Набагато легше, якщо вас в компанії вже хтось знав і думка про вас заздалегідь сформована. Тоді, з’явившись вперше, ви за долю секунди зрозумієте, чого від вас тут очікують і реагувати будете відповідно: насторожено, якщо вас недолюблюють або життєрадісно, якщо вам радіють. До речі,у вас так само працюють і певні заздалегідь сформовані очікування щодо нової компанії, нових людей, нових колег. Річ в тому, що цю закономірність можна і використовувати.
Ось інші люди разом з вами потрапляють в ситуації, де незрозуміло як треба реагувати. Ви одразу без причини створюєте так званий переконливий «стереотип» такого реагування. Тоді високі шанси, що саме ваш стереотип буде сприйнятий, як природний і само собою зрозумілий. Якщо в перші секунди в новій компанії ви дуже швидко зрозумієте у відповідь на щиру посмішку: «Дякую вам за те, що я вам так сподобався і ви мені раді», то раді вам справді будуть.
З дуже високим ступенем ймовірності. Ця закономірність діє практично у всіх ситуаціях, учасники яких не знають, чого очікувати і як оцінити ситуацію. У тому числі і тоді, коли люди ці вже давно і добре знайомі. Ситуації бувають різні. Ось прийшов молодий чоловік додому, а дружина приготувала щось новеньке. І не знає, чи сподобається чоловікові. Гірше – дуже боїться, що не сподобається. Чоловік, для якого смак новий і незвичний, інформацію про свою реакцію знайде, правильно – на обличчі дружини. І, мабуть, залишиться незадоволений. Хоч може ввічливо цього не показати.
І навпаки, якщо чоловікові передасться щира і глибока переконаність дружини, що це – кулінарний шедевр, то і сприйняття спочатку незрозумілого смаку піде вже в цьому, шедевральному контексті. До речі, так само сприймається часто і перший сексуальний контакт. Зазирайте наперед! Отакі-от справи, але важливо пам’ятати основне обмеження: передбачення діє легко і позитивно в ситуаціях, коли інформації очевидно не досить. Якщо ж у інших людей очікування вже сформовані на основі їх власних знань про ситуацію і про себе, то передбачення, що протирічать одне одному, можуть зіткнутися. І станеться конфлікт. Або як мінімум нерозуміння.
У цьому випадку прийняття позиції лише однієї зі сторін буде вже просто фальшивим, нещирим. І якщо мова йде не про бізнес, а про сім’ю і особисті стосунки, ми цього хочемо? Тобто, ми отримуємо неконфліктну посмішку на обличчі та внутрішню незгоду. Як ви думаєте, у що це переросте? І де тут межа між мудрою неконфліктністю і руйнівним лицемірством?
Антиципація, як гра з життям із заздалегідь відомим результатом корисна, коли все відбувається дійсно ніби «на порожньому місці», з чистого аркуша. І тут потрібно пам’ятати, що життя не знає, що ви лише граєте. Зазвичай, переграти назад вже не вдасться, доведеться жити далі з тим результатом, який є. Життю можна підказати результат, якщо воно його не знає. Але обдурити – виходить значно рідше. Життя не знає, що ви тільки граєте.
Наслідки можуть бути повністю реальними. Гра цілком може стати реальністю, якщо реальні її наслідки. У тому числі і не ті, на які ми розраховували. Вступаючи в гру, тобто «вдаючи», давайте пам’ятати: так, таким чином можна керувати ситуацією і життям, але так само можна і попастися, якщо буде виявлене щось вже дуже непередбачуване, якщо «зроблений вигляд» зовсім не співвідноситься з дійсністю. Фрідріх II радив відкушувати лише стільки, скільки можна проковтнути.
