Переселенці на Волинь - ліниві зверхні скандалісти?
Під час круглого столу за участю внутрішніх переселенців та громадських активістів у конференц-залі готелю «Україна» 13 квітня, керівник ГО «Переселенці Криму та Донбасу» (Луцьк) Аза Голощапова інформувала про 15 міфів та їх розвінчання. Про це - в матеріалі ІА Волинські новини.
«Переселенці - це люди з посттравматичним синдромом. Закриті й не готові йти на контакт».
Факт. Всі люди різні, як переселенці, так і жителі інших регіонів України. Більшість переселенців щирі, відкриті, радо йдуть на контакт із жителями інших областей та міст, куди змушені були переїхати. Велика кількість переселенців беруть активну участь в житті місцевих громад.
Закритість окремих переселенців до зовнішнього світу - наслідок війни, яка стала катастрофою в їхньому житті. А також - окремих випадків дискримінації, упереджень, яких зазнали нові члени громад. Варто ставитися до цього з розумінням.
«Вони ледарі, не бажають працювати нарівні з усіма, тільки й чекають допомоги»
Факт. Більшість переселенців працевлаштувалися на офіційну роботу. Адже тільки за таких умов вони можуть отримувати державну допомогу.
Роботодавці характеризують їх як старанних працівників, зокрема людей, які працюють на ТзОВ «Кромберг енд Шуберт». Дехто з переселенців створив власні робочі місця через програми самозайнятості. Для прикладу кримчанин Сервер Зейнідінов, який колись вирощував виноград, зараз садить буряки та цибулю й дає робочі місця.
На жаль, в умовах соціальної кризи, існує велика проблема з працевлаштуванням. Не всіх бажаючих держава може забезпечити роботою. Люди, які не бажають працювати, є не тільки серед переселенців, а й серед інших громадян України.
«Зверхні та перебірливі, шукають високі зарплати»
Факт. Серед переселенців багато кваліфікованих спеціалістів, які отримували високу зарплату за свою діяльність. Тому вони шукають роботу, яка гідно оплачується. Багатьом доводиться «з нуля» облаштовувати побут, що вимагає значних витрат. Крім того, щомісячно переселенці змушені сплачувати від 4000 грн. і більше за орендоване житло та комунальні послуги. Тим самим вони підтримують добробут та розвиток місцевої громади.
«Мають низький культурний рівень»
Факт. Кінорежисери Олександр Ханжонков і Леонід Биков, композитор Сергій Прокоф’єв, тенор Анатолій Солов’яненко, поети Василь Стус, Володимир Сосюра і Сергій Жадан, художниця Емма Андієвська, автор українських історичних романів Дмитро Білий і письменниця Ірен Роздобудько — сподіваюся, ці талановиті люди з Донбасу відомі всім. А ще сотні видатних лікарів, учених, музикантів, винахідників...
«Чоловіки-переселенці не хочуть захищати свою землю»
Захищають, але часто змушені це приховувати, адже заручниками окупантів є родичі та житло воїнів на окупованій території.
Про подвиги і героїзм таких українських воїнів, як Юлдашев, Ільченко, Асєєв, знає вся країна. І пішли б вони воювати за Україну, навіть якщо б війна почалася не на Донбасі, а на Закарпатті чи Волині. Їм важко морально, бо їх ворогами стали вчорашні друзі або сусіди. Відомо, що бойовики найсильніше катують взятих у полон воїнів з Донбасу. Часто вони воюють у добровольчих батальйонах і загиблих тихо ховають на рідній землі близьким колом друзів та родичів. А демобілізованим повертатись нікуди, бо житло - на окупованій території.
За даними статистики тільки близько 2% чоловіків від 18 до 50 отримали статус учасника АТО. Інші - навчаються, працюють, не тільки в Україні, а й за кордоном. Але чомусь запитання «Чому не воюєш?» задають тільки жителям Донбасу.
«Переселенці - утриманці за рахунок держави. Суспільнонебезпечні елементи»
Факт. В українському суспільстві бюджетних «паразитів» набагато більше, ніж серед переселенців. Наприклад, «елітні» пенсіонери отримують різні види державної допомоги, а здобули це право в нечесний спосіб. Натомість, багато переселенців перереєстрували або започаткували свій бізнес на території України, де зараз живуть, створили нові робочі місця, працюють і сплачують податки.
Немає жодної офіційної статистики, що ілюструє погіршення криміногенної ситуації в Україні, як сплеск злочинності на певних територіях із появою там переселенців. Наголосимо, що цей міф активно розкручує російська пропаганда із самого початку війни. Тому не варто його підтримувати, краще спільними зусиллями протидіяти негативним явищам.
«Вони - скандалісти. Вічно вимагають чогось в соціальних службах та інших установах, що створює труднощі для нас»
Факт. По-перше, держава не виконала свої обов’язки - не захистила їх самих і їхнє майно згідно з Конституцією України. Як громадяни України, внутрішньо переміщені жителі мають цілковите право відстоювати свої інтереси.
По-друге, закони стосовно ВПО недосконалі і суперечать, подекуди, Конституції. Тому часто виникають розбіжності і непорозуміння навіть у простих ситуаціях.
По-третє, штат в соціальних службах та інших установах не збільшився, хоча кількість клієнтів зросла, що і створює труднощі.
«Не погоджуються жити в селі, малих містечках»
Факт. Є переселенці, які не тільки оселяються у сільській місцевості, а й започатковують там власну справу, створюючи робочі місця для місцевих жителів. Але їх небагато. Більшість переселенців - міські жителі, які погано уявляють собі життя в селі, не вміють жити там, де немає роботи і зарплати, розвиненої інфраструктури.
Будучи чесними, мало хто з жителів Луцька чи Львова готовий в зрілому віці почати «з нуля» життя в селі. Навпаки, серед міського населення країни зростає відсоток людей, що прибули з сіл. Особливо серед молоді, що виїжджає до міста у пошуках роботи.
«Переселенці самі винні, що опинилися у такому становищі»
Факт. Національно свідомі жителі Донецька і Луганська виходили на Євромайдан, на яких демонстрували підтримку єдиної України.
Війни не було б, якби на українську землю не ступив кривавий чобіт російського солдата. Мирні неозброєні люди не могли зупинити озброєних російських військових та колаборантів. Українська влада після Майдану та втечі Януковича, була розгублена, а українська армія слабка - не готова до спротиву.
«Переселенці, як і всі жителі сходу країни, є проросійськи налаштованими»
Факт. Не можна узагальнювати! Переселенці зі сходу мають різні погляди, як і жителі інших областей України. Але вони, з власного досвіду знають, що таке війна і хто їх вигнав з рідного дому. Варто підкреслити: виїхали найбільш патріотичні, ті, хто пов’язує своє життя з Україною. Ті, хто обрав Україну, не можуть відповідати за іншу частину населення регіону, отруєну недоброякісною пропагандою і місцевими міфами.
Але ніхто не заслуговує на всі жахіття війни.
«Переселенці підтримують зв’язок з мешканцями окупованих територій»
Факт. Так, вони спілкуються з рідними і друзями, що залишилися на окупованих територіях. Бо через різні життєві обставини (хворі батьки, відсутність коштів) не всі змогли виїхати. Саме переселенці передають правдиву інформацію з великої України на окуповані території, адже люди там знаходяться в інформаційному вакуумі. І головне - більшість доказів про присутність на окупованих територіях Донецької і Луганської областей російських військових і техніки збирають, і надають СБУ, з ризиком для власного життя, саме патріоти України серед місцевих жителів.
Також керівник ГО «Переселенці Криму та Донбасу» Аза Голощапова розповіла, що 60%-70% переселенців уже не хочуть повертатися додому. Навіть не планують це робити тоді, коли Донбас буде звільнений.
