Ресторан. Вечір. Читаю меню. Раптом до мого «кадру» потрапляють жіночі ноги: джинси, що облягають. Що це за модна красуня? Підіймаю очі…
Ресторан. Вечір.
Читаю меню. Раптом до мого «кадру» потрапляють жіночі ноги: джинси, що облягають, великі зелені «Мартенс». Що то за модна красуня? Підіймаю очі. Красуні десь років 50.
Такого ніколи не було. Після п’ятдесяти вічна жіноча доля – пиріжки, внуки, в’язання, тихе згасання під радіо «Маяк». І слово «бабуся» як вирок. Сиди, тітонько, і не рипайся. Твоє століття минуло, витріщайся у віконце на молодих, годуй голубів, мовчки плач в свою сумочку.
І тут вони як вискочать, як вистрибнуть! Круті. Їм за п’ятдесят.
Вони спортивні, веселі, класні. Їх юність припала на 1980-ті, тоді вони вдихнули газу свободи, що звеселяє, і досі літають та не здаються. «Пили цілу ніч, гуляли цілу ніч до ранку», як приблизно співав Цой.
Манікюр та педикюр – обов’язково. Косметолога і перукаря не пропустить ні за що. Вона бадьоріша, здоровіша і крутіша за свою молодшу дочку. Круті бабусі – феномен нашого часу. Вони собою задоволені. А якщо і незадоволені, підморгують собі в дзеркало і – шусь за двері. Вперед, до театру, на вечірку, у спорт!
На модних виставках хоч греблю гати – тим, кому за 40. Молодих мало, молоді дивляться серіали або гіпнотизують комп’ютер.
Круті бабуськи всюди встигають. В юності у них було не так багато забав, вони тепер надолужують втрачене. У них рівне дихання, гаряче серце, насмішливий погляд.
У них за плечима – трагедії, втрати, нещастя. Зради чоловіка, скандали з дітьми, перші зморшки. «О, Господи, ні!»
А тепер все відболіло, діти стали дорослі. Зморшки? Ну не лягати в могилу через них. Вони не роблять пластичних операцій, вони не божевільні. Хоча кремчик вранці і на ніч – то святе. І волосся підфарбувати – може, рудою стати? Вони хвацько одягаються. І не мають безглуздого вигляду. Безглуздо можна виглядати в молодості: безглузда сумка, дешева сукня, немодні джинси. В молодості вся ця нісенітниця важлива. У тебе «контракт» з суспільством, ти повинна вписуватися в канони, регламент, протокол. Ти – соціальний планктон.
Коли тобі за п’ятдесят – контракт розривається. Як сказала мудра Ізабелла Росселліні, «Вік – це свобода!».
Ти вже нікому нічого не винна, ти живеш, як тобі хочеться, ти – вільна. Тобі плювати, чи будуть чоловіки витріщатися на твої сідниці, тобі начхати, що скажуть нудні подруги. Руді кучері, квітчаста сукня, кеди. «О, моя маленька бейба!», як співав один співак. І, хай йому, в цій свободі, в цьому сміху, в цій розхитаній ході сексуальності більше, ніж он у тій юній повногрудій лялечці, яка сидить в ресторані і щохвилини вдивляється в смартфон: як помада, як чубчик стоїть, як вії піднімаються-опускаються? Лялечка головою поворухнути боїться, лялечка ціла, як на голках, лялечка себе продає. Вона на «контракті».
А поруч сидять три крутих леді, п’ють вино і регочуть.
У них попереду веселий вечір. У них попереду велике цікаве життя. Нехай і зі зморшками.
Дівчата, можна я до вас приєднаюся?
Хочеться веселощів, а з молодими нудно…
