Розлучення в Україні: покрокова інструкція, як пройти пекельний шлях
Статистика розлучень в Україні наводить на думку, що, на жаль, ми перестали серйозно ставитися до найважливішого – родинних цінностей. Але якщо ви не винні, що так сталося, змушені терпіти знущання, фізичне насилля, або інші негаразди, варто керуватися виключно здоровим глуздом.
Отож, ви нарешті зважилися на вкрай нелегкий, але необхідний крок. Почитали цивільне законодавство України, запаслися аргументами на свою користь і думаєте, що питання вирішиться швидко. Та найкраще перестрахуватися навіть у найменших дрібницях, тому що нерідко ситуація обертається зовсім не на користь позивача, руйнує вщент нервову систему і виснажує останні краплі життєвого оптимізму.
Очікування і реальність №1: місяць на роздуми
Найбільший ризик криється саме тут. По-перше, це зайвий раз затягує час, але проти закону не підеш. По-друге, відповідач може використати цю нагоду, аби змусити вас змінити своє рішення. Не дарма цей період судді називають "часом на примирення сторін".
Очікування і реальність №2: чекаєте повістку, а справу "загубили"
Подивимося правді у вічі – ваша заява для секретаріату будь-якого суду, другорядна. Для прикладу, вони можуть розглядати у цей момент справу про АЗС, чи банківську тяганину, де фігурують суми від 7 і до сотень мільярдів в іноземній валюті. А ви, по своїй необізнаності і частковій наївності, можете чекати оповіщення. Що робити у такій ситуації? Спочатку дізнайтеся прізвище судді.
Якщо секретаріат (канцелярія) відправить вас за іншою адресою, не лякайтеся, сміливо рушайте на пошуки. Коли натрапите на потрібний кабінет, не чекайте, що біля вас будуть крутитися із вибаченням співробітники. Називайте номер провадження, нехай шукають в архіві. На жаль, буває так, що справа, приміром, 2018 року може "загубитися" у 2016-му.
При чому ставлення у суддів до них настільки поверхневе, що часто лякає. Документи та рішення можуть валятися просто на підлозі, посеред купи папок та скарг. Не бійтеся вимагати справедливості, запропонуйте свою допомогу у пошуку необхідних документів і терпляче чекайте, не покидаючи приміщення.
Очікування і реальність №3: чоловік (дружина) за кордоном, або просто не хоче приїхати до суду
У вас є повне право на розлучення без згоди другої сторони. Але знову ньюанс: суддя може вирішити, що ваш майже екс-обранець (обраниця) навіть не здогадуються про подачу заяви і були б не проти зберегти ці стосунки.
У такому випадку, беріть із собою адвоката, або заручіться письмовою згодою іншої сторони, завіреної у нотаріуса.
Вона може бути подана у вільній формі, головні реквізити ті ж самі, що і в при позові – адреса відповідача, адреса та контакти суду, нотаріальна печатка та підпис і краще зробіть кілька копій, також попередньо їх завіривши.
Очікування і реальність №4: суд на стороні матері
Мова йде про розлучення подружжя із дітьми. Варто врахувати кілька дуже важливих аспектів, серед них: ваше матеріальне становище (якщо хочете, аби дитина проживала у вас), офіційне-неофіційне працевлаштування, умови в квартирі (перевіряються соціальними службами), можливість бачитися з іншим з батьків, надати необхідну освіту, харчування, розвиток та організувати дозвілля.
Повірте, дуже часто суд не на стороні того, хто правий. Яскравий приклад – колишня дружина екс-помічника очільника МВС Віта Чигрина.
Кілька років тому її чоловік займав непогану посаду і отримував чималі гроші. Та після розлучення вона просто не повірила своїм очам, коли він посеред вулиці, біля одного із торговельних центрів забрав дітей. Силоміць, без аргументів та пояснень.
Пізніше заявив: Чигрина може бачитися із ними тільки в присутності його адвоката. Зараз судові засідання тривають, Віта почала їздити країною і допомагати таким, як сама. Як все вирішиться, невідомо. Тому якщо багаті і відомі "теж плачуть", то хіба не так само у звичайних українців?
Очікування і реальність №5: адвокат не потрібен
Звісно, у нашій країні мало хто може собі дозволити найняти приватного юриста, який займатиметься справою від "А" до "Я". Існують і безкоштовні варіанти, коли ви можете звернутися за допомогою до початківця, але новачок у справі буде без досвіду.
Правильніше за все буде звернутися за консультацією, хоча б разовою. Коли вже зважилися займатися всім самі, не забувайте про головне:
Контролюйте хід провадження (скрін-схема внизу), перевіряйте розклад засідань на місяць постійно, не чекаючи на повістку
Підготуйте письмові аргументи на свою користь (зрада чоловіка чи дружини, погане ставлення до вас, дітей, батьків, приниження честі на гідності – офіційний шаблон, але він працює в Україні)
Не забувайте звертатися у разі необхідності на гарячу лінію суду, спочатку вас з'єднають із загальним центром, а потім – із потрібним відомством
Накопичуйте всі факти ймовірних порушень і записуйте телефонні дзвінки на диктофон. Звучить дико, та може знадобитися. Якщо вам погрожували, або не компетентно відповіли на запит, чи взагалі проігнорували, це стане ключовим доказом проти порушника. І не важливо, яку посаду він (вона) займає.
Очікування і реальність №6: "я сильна (сильний), впораюся"
Не соромтеся звертатися по психологічну допомогу – до дипломованого спеціаліста, друзів, батьків. Говоріть, не мовчіть і дня про те, що мучить. Більше читайте, забудьте на якийсь час про телевізор, змініть хобі, або й навіть сферу діяльності.
Чим більше ви жалітимете себе і будете сподіватися на "поплакати в жилетку", тим гірше все закінчиться. Уникайте заспокійливих препаратів та снодійних. Краще пити ромашковий чи м'ятний чай, можна заварити імбирий з лимоном. Намагайтеся приймати контрастний душ кілька разів на день, або обливатися холодною водою. Для когось це смішно, та напруга, яка зростає ближче до вирішального дня, затягне вас і попсує нерви. Будьте готові до всього, і головне – нічого не бійтеся.
