Серце України, або Як Софійський собор став головним храмом країни
До 100-річчя Дня соборності "Українська правда" розповідає, як будували Софію, чому її поява залежала від військових навичок Володимира Хрестителя, про що говорять софійські графіті, і куди зникли останки Ярослава Мудрого, повідомляє - Українська Правда
Колумбійська кава, Мазепа і Скоропадський
Коли киянку Наталію Лабутенко не покидають погані думки, вона залишає на роботі смартфон, йде на Софійську площу і стає в самому її центрі. Кілька секунд із заплющеними очима, вдих-видих – і проблеми відходять на другий план.
Наталя – співвласник і директор кав'ярні на розі Рильського провулка і Володимирської, які прилягають до Софійської площі. Бізнес у серці столиці вона відкрила 10 років тому і весь цей час відчуває енергетику Софійського собору.
– Неймовірне, містичне, сакральне місце. Я не знаю, як це пояснити. Але здається, що достатньо лише пройти поруч з храмом, торкнутися його стін рукою, і відразу розумієш: все класно, все круто, – каже Лабутенко.
Наталя Лабутенко каже, що на Софійську площу поклали око закохані кияни
ВСІ ФОТО: ЕЛЬДАР САРАХМАН
У її закладі, де часто бувають співробітники сусідніх МВС, МЗС, Мін'юсту та СБУ, обсмажують зелену колумбійську каву. Дим в обіймах променів сонця кружляє у повільному танці під звуки джазу. Через прочинені вікна чутно, як авто делікатно прасують бруківку.
Рівно сто років тому тут вирували події, без яких, можливо, не було б ані Наталії з кав'ярнею, ані її чистої української мови, та й самої України також.
22 січня 1919 року на Софійській площі проголосили "Акт Злуки" – урочисте об'єднання в єдину державу Української Народної (УНР) і Західноукраїнської Народної (ЗУНР) республік.
– Якщо повернутися на 100 років назад, то цей майдан був заповнений величезною кількістю людей, – розповідає Олександр Кучерук, завідуючий Музею української революції. – Було холодно, приблизно така ж погода, як і зараз.
– Відбулася вікопомна і, власне, одна з найважливіших подій 20 століття, а можливо, і взагалі в історії України, – продовжує історик. – "Актом Злуки" впровадили формулу 1895 року Юліана Бачинського про соборну, демократичну Україну "від Сяну і по Кавказ".
Того дня по всьому центру Києва майоріли синьо-жовті прапори. На балконах вивішували рушники. З боку Володимирської, біля входу на Софійську площу, звели тріумфальну арку.
