Сестpа мoго чoловіка пpивела в нaш дiм свoю дuтину і попpосила з нeю пoсидіти. Це пpизвело до pозлучення.
Ми з чоловіком одяглися, дітей зібрали і поїхали на орендовану квартиру до його сестрі. Приїжджаємо – а там господиня квартири. Лaється, каже квартиру pозгромили і з’їхали, ще тиждень тому. Попросила, якщо знайдемо її горе-квартирантів, переказатити щоб добровільно збиток відшкодували, інакше вона до суду піде.
Ми поїхали до свекрухи, раптом там пропажа. Але і там її не виявилося. Свекруха навідріз відмовилася залишити у себе дитину дочки, дуже багато справ, колись їй з онуком няньчитися. Повернулися ми додому. Племінник прожив у нас 2 тижні, весь цей час ми безуспішно намагалися розшукати його батьків.
Я запропонувала свекрусі написати заяву про знuкнення людей, раптом щось з ними сталося? Свекруха від мене відмахнулася – якщо щось трапилося, її материнське серце їй би підказало, а раз мовчить – значить все добре. Чоловік теж був на диво спокійний, але ж у нього зникла сестра.
Через 2 тижні, коли пропажа з’явилася на порозі нашого дому, я втратила мову. Вона була засмагла, волосся заплетене в африканські косички. Чоловік обійняв свою сестру і запитав: – Ну що, як відпочили? Та у відповідь защебетала: – Ой, море таке тепле, кайф просто. Нагулялися, натанцювалися, на яхті під місяцем накаталися, на всіх екскурсіях побували. Все було просто шикарно!
Я стояла, вислухала і була приголомшена. Вона залишила дитину мені «на кілька годин» прекрасно знаючи, що зараз укатить на відпочинок. Поки я тут, з ранку до вечора, няньчила з двома півторарічними дітьми, вона там відпочивала! Стоп. Чоловік у неї запитав, як вони відпочили. Значить, він знав? Весь цей час він знав, що вона просто в нахабну підкинула мені свою дитину?
Я моментально скипіла: – Замовкніть, обидва! Ти що, зозуля, по нормальному попросити не могла? Я тут змучилася, раптом з тобою щось трапилося, а ти там свою п’яту тoчку на сонечку гріла? У тебе що, зовсім совісті немає?
– Ну, сонечко, не лай сестру. Якби вона тебе попросила, ти б відмовилася. Ось і ми подумали – почав чоловік, але я його перебила:
– Ви подумали? Серйозно? Гаразд сестра твоя – вона постійно всім бреше, але ти то? Я від тебе такого не очікувала. Нехай вона забирає свою дитину і йде. Думаю, говорити про неприпустимість таких прохань в майбутньому, буде зайве. Сестра чоловіка, зробивши ображений вигляд, спитала:
– Ну, а що тут такого? Правильно брат сказав, по хорошому ти б відмовилася. Сама винна, що тебе обманювати довелося. Теж мені, цяця знайшлася. Нічого на мене підвищувати голос в будинку мого брата. Якщо він не може тебе приструнити, вже я то знайду на тебе управу.
– Так, ти права, я б відмовилася. Ти свою дитину з собою не взяла, тобі там дивитися за ним не хотілося, але ж ти – його мати. І з чого ти взяла, що я маю бути щаслива двотижневій компанії чужої дитини? Ти думаєш, мені свого не вистачає? Забрала сина і пішла геть з мого будинку. – у мене остаточно здали нерви.
– І не подумаю! Брательник, підемо чайку поп’ємо. – сестра чоловіка пройшла на кухню, чоловік побрів за нею слідом. Я пішла в кімнату. В очах у мене стояли сльози від обману чоловіка і від принижень його сестри. Адже чоловік навіть не подумав встати на мій бік. На кухні пролунав телефонний дзвінок, сестра чоловіка взяла трубку і почала кричати на всю квартиру:
– Так, Мамусю. Так, ось, забираю. А що вона? Як завжди, робить з себе казна-що. Обдуpили її, бідненьку, бачте. Ага. Вигнати мене хотіла, але я їй вказала її місце. Ось і я про те ж – зовсім знахабніла. Сама дивуюся, як він на ній одружився. Гаразд, мамо, я зараз чай допиватиму і відразу до тебе. Звичайно, не з порожніми руками.
Через півгодини вона покинула наш будинок. Чоловік пішов до кімнати, обняв мене і запитав: – Ну ти що, образилася чи що? Нічого страшного не сталось.
– Ми pозлучаємося. – тихо сказала я. – Що значить – pозлучаємося? Ти в своєму розумі? Ти що несеш? – почав злитися чоловік.
– Я не буду говорити про неприпустимість поведінки твоєї сестри в чужій хаті. Я не буду говорити про те, що вона oбманом сплавила мені свою дитину на 2 тижні. Справа в тобі. Ти мене oбманув. Ти знав, що вона поїхала відпочивати. Знав, і мені нічого не сказав, хоча бачив, як я переживаю і як мені важко з двома дітьми. Я тобі більше не вірю. А жити з людиною, якій я не вірю, я не зможу. Збирайся і йди.
Чоловік пішов. Коли його сестра говорила про те, що це – його будинок, вона перебільшила. Квартира, в якій ми живемо, належить мені, від бабусі залишилася. Увечері зателефонувала свекруха. І розповіла вже, яка я нехороша, синочка її вuгнала. Я все ж вирішила відповісти на дзвінок і почула цілком очікувані слова:
«- Ти, невдячна! Тобі надали таку честь – провести два тижні з племінником, а ти мopду вернеш? Ось і залишайся одна! Правильно синок тебе кuнув, давно пора було. Якщо ти» – і я кuнула трубку. Нехай вони усією своєю родиною котяться під три чорти. Вже краще одній з дитиною жити, ніж на додачу до чоловіка терпіти комплект його ненормальних нахабних родичок.
