ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

– Тиждень уже мій чоловік ходить сам на себе не схожий! – розповідає 30-річна Галина. – Питаю, що сталося, відповідає – ні, нічого,
все в порядку. Вчора я його таки вивела на чисту воду. Виявляється, його мати вмовляє його взяти кредит на квартиру для неї. З
дочкою і її співмешканцем вони не можуть жити під одним дахом, там ссуцільне непорозуміння, сил уже ніяких немає. Хоче від них
з’їхати куди завгодно вже, кредит платити обіцяє допомагати. Тільки з яких грошей вона його платитиме? Вона пенсіонерка, їй за
шістдесят давно, зрозуміло ж, що все ляже на нас. Я проти цього, навіть якщо вони мене не розуміють.

У матері чоловіка Галини, Катерини Павлінви, двоє дітей. Молодший син, 34-річний чоловік Галини Микола, давно самостійний в житті,
виховує свою дитину, працює, все у нього досить добре. А ось старша дочка, 37-річна Наталя, досі жила з матір’ю у двокімнатній
квартирі на краю столиці.
За розповідями Галини, Катерина Павлівна любить старшу дочку дуже. І до останнього часу жили вони непогано. Наталя працювала
діловодом в якійсь фірмі чималій, Катерина Павлівна забезпечувала їй міцний тил: годувала сніданками і вечерями, прала і прасувала
одяг для неї, не давала дочки вдома зовсім нічого робити – «ти працювала, втомилася, піди відпочинь, я сама все зроблю».
Заробляла Наталя не так вже й багато, але їм з матір’ю на життя цілком вистачало.
І все б добре, тільки ось трохи хвилювалася Катерина Павлівна, що у Наталі не було особистого життя. Рік минав за роком, подруги
одна за одною виходили заміж, народжували дітей, дехто вже і розлучився, і знайшов другого чоловіка. Лише у Наталі в особистому
житті якесь суцільне затишшя. Чоловіки чомусь обходять її стороною, і вона сама це добре помічає, на жаль.
– Скільки я нашу Наталю знаю, а це вже років 10 добрих, вона все шукала нареченого хорошого для себе! – розповідає про сестру
Миколи Галина. – Вона дуже хотіла вийти заміж. У них з матір’ю пунктик був на цю тему, ось правда. Катерина павлівна вже і нас з
Миколою просила – мовляв, немає якогось хлопця гарного, неодруженого, для Наталі. Ну, я якось далекого родича запропонувала
свого – непоганий чоловік, самостійний, розлучений, правда, дитина є у нього. Їм така кандидатура не сподобалася зовсім, та ну,
навіщо нам чоловік, який вже був одружений, ще аліменти потрібно буде платити багато років. Ну ні так ні, я більше їм нічого не
пропонувала більше. Років п’ять тому це було. А перед Новим роком з’явився у Наталі цей Юрко. І не встигли ми озирнутися, як він вже
і жити до них переїхав, перевіз гору своїх речей.
Де Наталя знайшла цей скарб, мати і дочка не говорять, але Микола з Галиною від потенційного родича в повному здивуванні. Юрко
щовечора бігає до магазину, працює добу через троє, в решту часу спить або грає в ігри на комп’ютері, в квартирі нічого не робить,
грошей в загальний бюджет особливо не вносить, при цьому до столу біжить регулярно, більш того, намагається взяти собі кращий
шматок.
Зберігати в холодильнику щось, крім шматків мороженого м’яса, стало абсолютно неможливо: сири, ковбаси та яйця зникають миттю,
каструлі, незалежно від вмісту, за ніч порожніють – при цьому вимити їх ніхто не намагається, так і стоять брудні в холодильнику з
ополоником всередині. Молоко випивається, сметана з’їдається, а вже щось солодке і зовсім неможливо купити і принести в будинок –
воно зникає, здається, ще на підході до кухонного столу.
– На початку квітня, ще холодно було, мати оголосила, що поїде на дачу, тепло, мовляв, уже! – розповідає Галина. – Та вже, тепло їй.
Зазвичай лише в травні вона туди їздити починає, і то тепла особливого ще немає, а тут. А там ще дача така – одна назва. Ніяких
зручностей, вода в колодязі, електрика, правда, є, плитка з обігрівачем тому працюють. Але не більше! Ну, ми, звичайно, зрозуміли, що
справа тут не в любові до дачі зовсім. А в тому, що в міській квартирі стало матері жити вже не дуже добре.
Пару тижнів Катерина павлівна прожила на холодній дачі, потім приїхала помитися в місто – і не змогла потрапити в квартиру. Юрко
був усередині, просто закрив двері і не відкривав їх матері.
– Сиділа на лавці у дворі, чекала Наталю з роботи! – розповідає Галина. – А на наступний день зателефонувала синові. Благає взяти
кредит на себе, їй, пенсіонерці, ніхто нічого не схвалить, зрозуміло. Хоче хоч якусь маленьку студію на околиці міста купити.
Просити Юрка, щоб він пішов з її квартири Катерина Павлівна не хоче – у Наталки нарешті особисте життя наладилося, в 37 років,
мати не хоче зовсім доньці заважати.
Катерина Павлівна переконана, що якщо Юрко піде, то Наталя їй не пробачить цього ніколи, і більше ніколи собі нікого не знайде, так і
залишиться сама на старості років. І так он скільки не виходило нічого у неї. Вийшло – нехай живе, аби донька була щаслива. А що
потрібно ще старій жінці.
Катерина Павлівна обіцяє синові допомагати оплачувати кредит, придумати щось з підробітком, піти хоч підлоги мити, а зарплату
віддавати за житло. Але Галина не хоче погоджуватися на такий варіант зовсім. Вона не розуміє, чому маєщосьробити, щоб Наталі
легко жилося?
Зараз вони живуть в квартирі, яка в Галини була ще до шлюбу, і самі планували брати житло в кредит, хочуть житло побільше, хотіли в
більшій квартирі жити, а меншу здавати, щоб простіше було платити кредит ішвидшевіддати борг. Їм і дитину потрібно народжувати,
пора вже. Цей кредит на студію зараз зовсім їм не на часі. Два кредити відразу Миколі навряд чи дадуть. Та й платити два кредити на
таку велику суму нереально, а варіант, що доведеться платити і за материн квартиру, не виключений.
При цьому Микола сам схиляється до того, що кредит для матері він візьме все одно.
Особливо після того, як матір не пустили в квартиру. Дізнавшись про те, що трапилося, він хотів їхати туди і сам розмовляти з Юрком,
але Катерина Павлівна категорично була проти такого рішення, адже не хоче втручатися в життя своєї доньки. Ну і що з того? Син піде,
а Наталя Юрка пустить назад.
У той же час потрібно щось робити, не можна допустити, щоб рідна мати жила в маленькому холодному будиночку без води і туалету,
незрозуміло де.
– Але чому вирішувати ці їх сімейні проблеми потрібно за наш рахунок? – засмучується Галина. – Я не хочу! Я вже юристу дзвонила,
питала, чи не зможе чоловік взяти такий великий кредит без моєї згоди, взагалі зробити всю цю справу за моєю спиною?
Але микола щодня вмовляє мене допомогти своїй матері, я вже не хочу слухати все. Ми навіть про розлучення вже говорити стали. І
нащо мені ці чужі проблеми?
 Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне, з вільних джерел.