Ще як діти пішли в садочок ми стали відкладати їм гроші на хорошу освіту. Зараз вони вже школярі і грошей за цей час ми відклали чимало. Про наші заощадження знала лише моя мама. Вона іноді позичала у
– Якось моя сестра попросила у нас гроші в борг. Машину вони купувати задумали. У нас з чоловіком тоді гроші відкладені були, адже
ми мали двох дітей, які в школу ходили, а коли вони лишень почали ходити в садочок, ми з Дмитром почали відкладати гроші для них
на майбутнє. Адже хто, як не батьки, мають дати дітям гарну освіту?
Про те, що ми відкладаємо гроші знала лише моя мама, іноді вона брала в борг у нас пару тисяч гривень, але завжди віддавала.
Вийшло так, що мама розповіла про ці наші гроші і моїй сестрі.
– Ну позичте нам 100 тисяч гривень, – просила Мар’яна, роблячи добрими очі, – ми віддамо, обіцяю, ось все за рік віддамо, чоловік
підробіток візьме, я економити буду на всьому.
– Мар’яно, – кажу я сестрі, – я все розумію, але, якщо грошей немає, то, можливо, купіть якусь машину простішу і дешевшу? Навіщо
брати такі борги?
– Чоловік хоче саме цю модель автомобіля, – відповіла сестра, – у тій, яка, як ти кажеш простіше, все сипатися буде скоро, в результаті
– переплатимо більше.
Це було слушно, звісно, але, добре знаючи те, що гроші в руках сестри не затримуються, що вона любить витрачати їх на дорогий одяг,
косметику, вона економити не вміє і вони з чоловіком ніколи й не вміли відкладати гроші, я попросила, щоб моя рідна сестра написала
розписку.
– Ти рідній сестрі не віриш? – вже не так приязно запитувала вона у мене.
Вірю, але і убезпечити себе хочу. Тому або так, або ніяк. У Мар’яни виходу не залишилося, пішли ми до нотаріуса і все оформили.
Взяла сестра машину своєї мрії, чоловік Мар’яни, і, правда, почав підробляти. Тільки він підробляв, а сестра моя лише витрачала.
– Ми кухню нову купили, – повідомляла радісно сестра.
– Мар’яночка такий ремонт затіяла, – хвалилася мама, – не заздри їй, але чоловік у неї молодець.
Я іноді нагадувала сестрі про борг, вона махала рукою, не хвилюйся, повернемо тобі все вчасно. І ось, настав день, позначений в
розписці. Тиша. Увечері дзвоню сестрі.
– Розумієш, у нас виникли додаткові витрати, почекай ще трохи, – була відповідь.
Я чекала пів року, а потім сказала сестрі, що я буду діяти зовсім інакше і піду в суд.
Звичайно, мої родичі всі стали мені дзвонити і казати, як же мені не соромно. Зрештою, сестра попросила:
– Заберіть на якийсь час нашу машину, поставте її до себе в гараж, ось документи, так у нас буде стимул вам швидше борг повернути,
не треба суду. Так і зробили. Тільки через два дні Мар’яна почала мені знову дзвонити і просити:
– Дай ключі, будь ласка, нам від свекрухи треба картоплі привезти.
або:
– Малого треба до лікаря везти, чоловік зайде за ключами.
Тобто машина стояла в нашому гаражі, але користувалися нею як і раніше кожен день сестра і її чоловік. Природно, і борг нам не
повертали.
– Ну як Мар’яна зараз тобі борг поверне, якщо ти у її чоловіка можливість підробітків забрала? – обурено вимовила мені мама.
А як же він рік підробляв, а борги так і не віддав. Ми 2 роки чекаємо, у нас на наступний рік син школу закінчує. Та й потім, а чому я
повинна комусь пояснювати навіщо мені потрібні мої ж гроші? Я знову сказала сестрі, що буду діяти інакше, тоді вона попросила взяти
на сплату боргу її машину. Довго не погоджувалася переоформити її на мене, але в кінці кінців зробила.
Тепер Мар’яну вся рідня шкодує, адже сестра у неї забрала машину, а я виявилася ще й недоброю такою. А що я мала робити? У мене
теж діти є.
Тепер я точно знаю одне, що грошей в борг я рідні більше ніколи не дам, ні з розпискою, ні без.
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
