Щоб не платити за знімне житло, ми з чоловіком пішли жити до моїх батьків. В селі роботи є багато, але мій чоловік не поспішав допомагати, приходив з роботи пізно і не хотів нічого робити.
Мені 25 років, моєму чоловікові стільки ж. В шлюбі ми недовго, у нас є маленький син, але я вже подумую про розлучення. З Стасом ми
разом ще зі студентських років. Познайомилися ми в університеті, з початку нашого знайомства ми жили душа в душу. Спочатку все
було дуже добре. Ми були молоді і закохані. Романтичні прогулянки, несподівані сюрпризи і зізнання в коханні при місячному світлі.
Тоді я відчувала себе найщасливішою жінкою на світі і чомусь думала, що так буде завжди.
Через рік наших відносин ми вирішили жити разом і зняли квартиру в місті, а ще через кілька місяців ми одружилися і на запрошення
батьків переїхали до них в село. А що, і від міста недалеко, проблем дістатися на роботу ніяких і для сімейного бюджету легше, адже
знімати квартиру молодій сім’ї не так легко.
Спочатку все було навіть дуже добре. Мій чоловік ходив на роботу, непогано заробляв, а у вільний час завжди допомагав моїм батькам
по господарству. Ну самі розумієте, в селі завжди робота є.
Однак, все змінилося як тільки ми вирішили завести дитину. Чоловік перестав мене розуміти і спілкуватися зі мною. Він все частіше
називав мене недалекою домогосподаркою. З моїми батьками у нього теж відносини зіпсувалися, адже вони бачили його ставлення
до мене і по господарству він абсолютно перестав допомагати. Все частіше затримувався на роботі і без всяких пояснень просто не
відповідав на мої дзвінки.
Після народження малюка ситуація ще більше ускладнилася. Чоловік мені зовсім не допомагав і не займався вихованням сина, хоча,
за його словами, любив його понад життя. Він все частіше затримувався на роботі, а іноді і взагалі не приходив ночувати додому.
Постійно розповідав мені, що втомлюється на роботі і вдома не може відпочити, тому що малюк постійно вередує.
Батьки мої взагалі з ним перестали спілкуватися, однак, в наші відносини не втручалися. Мама тільки зі сльозами на очах говорила:
«Ти доросла і це твоє життя, дитинко. Вирішуй сама».
Зараз нашому синові вже півтора року, але відносини з чоловіком так і не налагодилися. Він почав пити. За це його понизили на роботі і
його зарплата стала мізерною. Він часто приходить додому нетверезий і влаштовує сцени.
Я втомилася від такого життя. Немає сил більше терпіти і сенсу вже немає. Я молода і розумна. Доглядаю за собою і за сином. У
будинку завжди порядок, завжди тепло і затишно. Готую я теж смачно, тому часто мені в голову приходять думки: що може бути зі мною
не так? Чому він до мене так відноситься? Можливо, ми просто не підходимо один одному і саме час почати життя з чистого аркуша?
Фото ілюстративне – zen.yandex
Джерело
