ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Цього літа у Іванка з’явилося щеня. Він врятував його від гoлoдної смepті, вигодував і виходив, тільки додому привести боявся – бабка насварить. Вона була проти собак, все кричала, що мати його любила собак з вулиці додому зносили, а тепер невідомо де сама пропадає.

Ховав хлопчик свого цуцика в полі. Вирив для нього ямку, накидав туди листя і ганчірок різних і щодня після школи бігав його годувати, що зі столу вдавалося поцупити. Назвав цуценя Сліпухом, а той ріс не по днях, а по годинах. Ось уже став з ямки вибиратися і по околицях бігати, зустрічаючи хлопчика зі школи. Іванко дуже боявся, що про це дізнається бабка і зовсім заборонить йому на вулицю виходити.

Але ось минуло літо і настала осінь. Іванко тепер не тільки годував, а й грів бідного Сліпуха – на вулиці стрімко холодає, а додому взяти цуценя він не міг – бабка б не пустила. Одного разу хлопчик так довго грів собаку, притискаючи її до свого гoлoго живота, що сам не на жарт замерз і ледь дійшов додому. Там він звалився в ліжко, а на ранок піднятися не зміг – захвopів.

Стривожена бабка викликала додому лікаря і той прописав постільний режим. Але як же він міг спокійно лежати, коли там, у полі, замерзав один-однісінький голодний Сліпух?

Від цієї думки Іванко починав гірко і беззвучно плакати, забуваючись в гарячому хворобливому маренні. Бабка і таблетки давала хлопчикові, і гірчичники ставила, і компреси робила – ніщо не допомагало онукові, і він лише гірше плакав в подушку. Нічого не вдієш, пішла баба в поле забирати Сліпуха. Привела додому собаку, вимила, та й пустила хлопчикові під ковдру.

На ранок Іванко прокинувся від того, що його ніс радісно вилизує Сліпух, а температури – як не бувало! Але тут закричала бабка:

– А ну, вставайте, дармоїди! Сідайте жерти! Скільки вас чекати можна? Тільки об’їдають мене, стару! І за що мені така кара?!

Іванко лежав в ліжку, слухав крики бабки і посміхався – він знав, що вона добра, хороша і найкраща бабця на всьому білому світі!

Джерело