Син сказав, що буде одружуватися, але невістку все не приводив знайомитися зі мною. Микола розповідав, що вона живе в гуртожитку зі своєю сім'єю. Я не могла зрозуміти, що доросла донька жила з батькам
Я сама виховувала сина, з чоловіком ми розлучилися десь через три роки після шлюбу. Як мені не було важко, але у Миколи було все
те, що й у інших дітей, я всю душу вкладала в свою дитина, бо знала, що він моє єдина опора і надія на майбутнє.
За роботою я не помітила, як мій син закінчив школу, вивчився на менеджера і вже влаштувався на роботу.
Лише тоді я трохи заспокоїлася, розуміла, що жити стане трохи легше, бо Микола вже сам заробляв на своє життя.
У нас з дорослим сином є квартира: суміжна двокімнатна в хрущовці, тільки я її власниця, а син Микола тільки прописаний.
А потім Микола сказав, що скоро буде одружуватися, зустрічається з хорошою дівчиною. Я все цікавилася, що це за дівчина? Син
ніяковів, нічого не говорив мені, я дізналася, що вона живе з сім’єю в гуртожитку навпроти. Я ще здивувалася, чомусь уявила, що юна
дівчина живе в тісній кімнаті з матір’ю і батьком. Зовсім для нас не перспектива для одруження.
Та дівчина Миколи у нас не з’являлася дуже довго, я все дивувалася: де ж вони зустрічаються? Але як же я була по справжньому
серйозно здивована, коли дізналася, що це не юна дівчина, а майже що 30-тирічна жінка. А моєму синові виповнилося на той момент
всього 23 роки. А сім’я цієї жінки: вона і двоє її дітей від першого шлюбу: шести і трьох років. Живе на дитячу допомогу і хороші
аліменти, ніде не працює. Відводить дітей в садок, а вдень вони з моїм сином зустрічаються. Я все це дізналася, коли мені син сказав,
що його кохана вже при надії, вони чекають свою спільну дитину, і він має намір одружитися. Гіршого я собі уявити й не могла на той
час. Я була проти, але син все одно одружився, весілля вони вони з Наталею не грали.
Я настільки була засмучена цією історією, що навіть подругам та рідним спочатку нічого не говорила, щоб вони мене не засміяли, щоб плітки не ходили про нас.
У однієї подруги син, за яким вона й не особливо доглядала в дитинстві, носив він недоношені речі від мого сина, які я їм віддавала,
став бізнесменом, купує їй путівки до Туреччини. А у другої подруги дочка вдало вийшла заміж, поїхала жити за кордон, постійно гроші
пересилає, подруга, як модель ходить в нових речах і шубах, за кордон до доньки щороку їздить. Я заздрю їм, а мій Микола – знайшов
собі сімейку. Коли подруги дізналися, вони ніби як підтримали мене, але я ж відчуваю, що вони хихикають за моєю спиною, якась нещира зовсім їх підтримка.
Потихеньку я стала звикати до статусу свекрухи. Начебто до невістки і претензій ніяких немає, вона дуже спокійна, акуратна, стежить
за дітьми і доглядає за моїм сином – він завжди чистенький, нагодований, веселий та радісний. Народила вона мені онука, видно, що
мати хороша вона, та й людина не погана, це відчувається дійсно. Я стала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мене
трохи втомлюють, якщо чесно: бігають і шумлять. Живуть вони звичайно в не дуже добрих умовах: п’ятеро в кімнаті розміром в 27
квадратних метрів. Все компактно, навіть кухонний куточок є, але туалет і душ загальні, з сусідами у них це спільне. Погано все це, звичайно.
Мій Микола мене став просити помінятися місцями – вони в мою двокімнатну квартиру переїдуть жити, а я в їх кімнату. Кажуть, що
вони ні на що не претендують, невістка з дітьми буде прописана в гуртожитку, та й на роботу мені так само близько ходити буде:
гуртожиток зовсім поруч з нами. Можливо, я б і погодилася, якби старші діти були б моїми рідними внуками, але вони чужі діти, не мої. У
мене в квартирі хороший ремонт, а у що ці двоє дітей можуть перетворити мою квартиру? І взагалі, у мене до них якихось теплих
почуттів немає – вони чужі і все. Микола просто благає, а я ні в яку, ні і все. І тут справа зовсім не в «зручностях» гуртожитку, я сама в
дитинстві в комуналці жила з мамою, але не хочу я чужих дітей в свою квартиру пускати, не хочу. Люди мене засуджують. А в чому я винна?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
