ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Літнім доводиться деколи дуже непросто. Їх покидають ті люди, яких вони любили довгі роки, про яких дбали.
Старенька на ім’я Дарина Борисівна була у себе в кімнаті, коли до неї зайшла Вероніка – невістка.
– Збирайтеся. Я відвезу вас кудись. Вам точно сподобається.
Дарині Борисівні тут же стало дуже сумно. Вона давно відчувала, що невістка відвезе її в будинок пристарілих.
– Куди ми поїдемо? – сумно уточнила бабуся.
– Побачите, – в тон їй відповіла Вероніка.
Коли не стало її сина, Дар’я Борисівна відразу почала відчувати себе нікому не потрібною. Тоді вона виставила на продаж квартиру,
власницею якої була, і перебралася жити до невістки. Всі гроші пішли на спроби вилікувати сина, але, на жаль, це не допомогло. Двоє
жінок ніколи не були в якихось особливо хороших відносинах.

Але дочка Вероніки, Машенька, щиро любила свою бабусю. Вони дуже часто бували разом.
– Я зможу ще побачити Машеньку? – задала Дар’я Борисівна найголовніше для себе питання.
– Звісно, – Вероніка, здається, сильно здивувалася. – Але збирайтеся швидше.
Речей у бабусі було зовсім небагато, весь її нехитрий скарб помістився в один маленький вузлик. Сказавши «до побачення» кімнаті,
вона пішла слідом за Веронікою назустріч новому життю.
Було складно не заснути в дорозі. Дар’я Борисівна намагалася не дивитися на дорогу, запам’ятовувати її їй не хотілося. Старенька
дивувалася, чому Вероніка раніше не відвезла її в будинок для людей похилого віку. Давно пора.
– Ми на місці.
Дар’я Борисівна подивилася у вікно, але не зрозуміла, де знаходиться. Навколо була чудова природа, річка і навіть гори виднілися.
З’ясувалося, що Вероніка захотіла зробити бабусі подарунок на День народження свого чоловіка, подарувати щастя хоча б його матері.
– Мені Вадим розповідав про вашу мрію, Дар’я Борисівна: жити в маленькому будиночку десь в горах, і щоб річка поруч була
обов’язково. І мені так захотілося зробити це для вас. Я квартиру продала і купила для нас з вами цей будинок. Не розповідала раніше,
хотіла, щоб це стало для вас приємним сюрпризом. А на залишок грошей ми квартиру для Марійки купимо, вона вже доросла, їй потрібно жити окремо.
Дар’я Борисівна слухала невістку, але не могла нічого відповісти. Вона просто стояла і плакала від щастя. Їй завжди хотілося жити в
такому будинку, щоб вранці можна було виходити до річки і спокійно слухати, як дзюрчить вода, насолоджуватися спокоєм. І ось її заповітна мрія здійснилася.
Старенька обняла Вероніку і вибачилася перед нею за все погане, що траплялося між ними, за недовіру.
– Та що ви, Дар’я Борисівна. Я обіцяю, що завжди буду піклуватися про вас!
Жінки обнялися і разом пішли в будинок, назустріч новому прекрасному життю.
hot-news.com.ua 
Головна картинка – pexels