Старша донька заміж виходить, зять такий непоганий у нас. Я думала, чоловік подарує їм на весілля квартиру, але він вирішив – нехай зять заробляє сам, а квартиру він залишає нашій молодшій доньці
– Ми з Олексієм вже двадцять п’ять років разом, – розповідає 50-річна Анна Дмитрівна. – Познайомилися, коли у мене була
тримісячна донька.
На момент знайомства з Олексієм Анна жила з батьками і ростила дочку одна. Біологічний батько дитини втік, як тільки дізнався
новину про дитину, хоча до цього обіцяв золоті гори. Батьки підтримали, спасибі їм, дали притулок і поділилися шматком хліба, але ж
вони і самі були не олігархи.
Але все одно Анна з сім’єю якось виживали. Речі для дитини давали подруги, родичі, сусіди, знайомі з роботи. Хтось віддав коляску,
хтось ванночку, хтось притягнув повзунки і десяток пелюшок. Всі гроші, що у неї були, йшли на харчування, і як жити далі, молода мати
взагалі не уявляла. Так що Олексій з’явився в її житті дуже вчасно.
Якось швидко закрутилися стосунки, і вже через три місяці Анна під голосіння мами збирала у валізу свої і дитячі речі – переїжджала
до Олексія.
Мати була впевнена, що нічого доброго з цього не вийде. Але її страхи і передбачення не збулися. Анна переїхала до Олексія, і зажили
вони досить непогано. Олексій оточив її турботою, до доньки ставився як до рідної, міг і нагодувати, і погуляти. І вночі вставав, і біля
ліжечка сидів, коли хворіла.
Коли дитині виповнився рік, Анна і Олексій одружилися. Олексій носив дружину і дочку на руках, здував порошинки. Коли старшій
доньці було 13 років, у них народилася спільна донечка – Маринка.
– Олексій обох доньок дуже любив! – розповідає Анна. – Абсолютно ніяк їх не ділив. Грав, вчив кататися на велосипеді, плавати, пісні з
ними співав, брав на рибалку. Звичайно, Ірина кликала Олексія татом, іншого вона і не знала. І в голову не приходило їй, що у неї може
бути інший батько. А я теж не бачила сенсу про це говорити. Навіщо? Ми сім’я, все прекрасно.
Коли Ірині виповнилося п’ятнадцять, а Марині не було ще й двох років, Олексій взяв в кредит квартиру в новобудові.
– Навіщо? – здивувалася Анна.
– Ну як же, для дітей, щоб було, з чого життя починати! – пояснив Олексій.
Кредит сплачував Олексій платив сам.
– Зараз Ірині двадцять п’ять, і у неї скоро весілля! – розповідає Анна. – Я була впевнена, що куплену квартиру Олексій віддасть Ірині.
Але яким було моє здивування, коли він повідомив, що оформляє житло на нашу молодшу доньку! А Ірі, каже, пізніше допоможемо на
початковий внесок, якщо все буде в порядку. Ні, ну як? Марині дванадцять років, вона ще в школі вчиться, а старшій доньці відділятися
треба і жити окремо.
Пояснити дочці, чому тато вирішив так, Анна не готова. У Ірини все життя був улюблений тато, якого вона обожнювала. А тепер що ж?
Сказати, що це не так? Як донька це сприйме?
Але, з іншого боку, і не пояснити ситуацію не можна. Ірина не розуміє, чому батько раптом прийняв таке рішення з приводу квартири.
Може, справа в ній – це вона його чимось образила? Може, зять не сподобався?
– Я Олексію кажу, що Марині квартира поки не потрібна, заміж виходить Ірина, давай спочатку вирішимо її проблеми. А він мені заявив,
що спочатку повинен вирішити проблеми рідної дочки. Квартира Марини, і крапка. Поки вона буде здаватися, а гроші Олексій хоче
відкладати Марині на освіту.
Що до Ірини – їй він теж допоможе, у міру можливостей. Зараз немає впевненості, що матеріально все буде так само добре, як десять
років тому. Тому квартиру цілком Олексій Ірині обіцяти не може. Може тільки допомогти з початковим внеском.
Фото ілюстративне – provincia.or.it.
