ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Це був звичайний день. Наталя вийшла з магазину і побігла в дитячий садок за сином. «Батькам подарунки купила, потрібно акуратно вивідати у Степанка, що він хоче під ялинку» – міркувала молода жінка.

Наталя буквально розривалася між домом і роботою. Жінка не хотіла обмежувати свого синочка в увазі, намагалася дати йому все найкраще.

Стьопку вона ростила одна. З батьком своєї дитини, жінка бачилася майже шість років тому. Хлопець відмовився від свого ще не народженого чада. Більше, Наталя не шукала з чоловіком ніяких зустрічей, а синові, на запитання: «де мій тато?» – пояснила, що батько на заробітках.

Стьопа стояв біля віконця виглядав маму. Побачивши жінку, малюк весело помахав ручкою і побіг одягатися.

– Здрастуйте, Наталя Вікторівна! – ввічливо посміхнулася вихователька, Ніна Олександрівна.

– Нам потрібно поговорити.

– Так. Слухаю, – чомусь напружилася жінка.

– Сьогодні у нас був дитячий психолог, проводив урок. Діткам дали завдання, намалювати свій найбажаніший подарунок під ялинку. Ось, подивіться малюнок Стьопи, – жінка простягнула альбомний аркуш.

Наталя глянула на творчість сина і злегка зблідла. На малюнку була зображена святкове ялинка, біля якої стояв високий, сильний чоловік. Над головою якого, було виведено злегка кострубатими літерами «Тато».

– І що в цьому дивного? – зрушила плечима Наталя.

– Він хоче тата в подарунок! Вам не здається це ненормальним? Психолог, просила, щоб ви поговорили з сином з приводу його батька, – незворушно сказала вихователька.

– Розкажіть дитині правду!

– Дякую, обов’язково поговорю!

Наталя взяла сина за ручку, і вийшла з групи.

– Мамо, ти на мене сеpдишся?

– За що? – ніжно посміхнулася Наталя.

– За тата …

– Ні, миленький. Не сеpджусь…

Весь вечір жінка думала, як сказати синові правду про те, що у нього немає і не буде батька. Наташа картала себе за те, що проявила слабкість в ту хвилину, коли брехала синові про те, що його тато на тривалих заробітках. Так нічого і не придумавши, жінка заснула.

На наступний день, тільки вона з сином переступила поріг групи в дитячому садку, як тут же підбігла Ніна Олександрівна.

– Добрий ранок! Ну що, ви поговорили з сином з приводу батька? – жінка єхидно посміхнулася.

– Не турбуйтеся, у нас все в порядку з татом! Він як раз приїжджає на кілька днів до Нового року, – посміхнулася Наташа.

Вона й сама не знала, навіщо набрехала виховательці, просто їй хотілося, щоб ця жінка відчепилася від неї і не лізла в особисте життя.

– Мамо! Це правда? Тато приїде? – зрадів Степанко, почувши розмову.

– Так, синку. Правда …

Жінка вийшла з дитячого садка, і тільки зараз зрозуміла, що накоїла. «Навіщо я це сказала? Що мені тепер робити? Стьопа так зрадів, я не можу обдурити його надії». Наталя сіла на лавочку в сквері, і розплакалася від безвиході.

– Вибачте, я можу чимось допомогти?

Наталя підняла голову, і побачила молодого чоловіка в формі. Чоловік дивився на неї з жалем.

– Ні дякую. Обійдуся без поліції, у мене все в порядку! – жінка відвернулася від незнайомця. «Ніде не можна посидіти наодинці. Вічно всі лізуть зі своєю турботою»- розлютилася вона.

– Вибачте, – прокашлявся чоловік.

– Повинен уточнити, що я військовий, а не поліцейський.

– Боже мій! Та яка різниця? Я можу посидіти одна п’ять хвилин?

– Мені здалося, що вас хтось образив. Я не можу дивитися спокійно на жіночі сльози. Давайте, я пригощу вас кавою? Вчені давно довели, що ковток гарячої кави з шоколадкою, готові подолати будь-яку депресію.

– Я так розумію, що ви просто так не відстанете від мене? – посміхнулася жінка.

– Абсолютно вірно розумієте! Ходімо в кав’ярню? Там і поговоримо.

Наташа слухняно піднялася, і пішла за незнайомцем. Вона сама не розуміла, чим зацікавила її ця приємна людина. Може тим, що від нього віяло захистом і надійністю?

Через півгодини, Наталя з Григорієм, весело базікали на різні теми. Хлопець виявився прекрасним співрозмовником: веселим і добрим. Жінці не доводилося нудьгувати ні секунди.

– Ось так я і влипли з цим «татом». Що мене, смикнуло так сказати? Просто дуже хотілося поставити на місце цю вискочку виховательку. Бачили б ви з яким презирством Ніна Олександрівна дивиться на мене, – закінчила свою розповідь Наталя.

– Так … Ситуація не з веселих. Знаєте, мені теж дуже не приємно, коли лізуть в душу з приводу мого особистого життя. Наталя, мені здається я можу вам допомогти! – несподівано промовив Гриша.

– Як? – здивувалася жінка.

– Одружитесь на мені, чи що?

– Ну чому відразу «одружитеся» – засміявся хлопець. – Адже ми можемо зіграти роль чоловіка і дружини. Син ваш заспокоїться побачивши тата, і навколишні, так сказати, теж.

– Навіть не знаю … Ця якась авантюра виходить …

– А брехати дитині, що тато приїде на свята – це не авантюра? Як ви поясните Степанкові, що його батько знову не приїхав?

– Навіть не знаю … А вам це навіщо? – поцікавилася жінка. – Який інтерес?

– Розумієте, я минулий Новий рік, провів у повній самоті. Друзів звичайно у мене багато, але практично у кожного маленькі діти, люди святкують у вузькому сімейному колі. Ось і залишився один. В цьому році хотів, щоб на чергування поставили, але вже пізно схаменувся. Графік розписаний на місяць вперед. Чесно кажучи, не хочу залишатися один в новорічну ніч, – сумно сказав Григорій.

– А чому до батьків не поїдете? Чи у вас немає їх?

– Є. До них добиратися потрібно три доби туди і назад скільки ж. А мені четвертого на чергування.

– Ну якщо так, то давайте спробуємо …

Григорій подзвонив у двері напередодні Нового року, як і домовилися. Стьопа з самого ранку не відходив від вікна виглядав тата. Гриша посміхаючись увійшов в квартиру, поставивши велику сумку. Хлопець роздягнувся і по-хазяйськи пройшов у кімнату.

– Синку, підемо подарунки розбирати! – підморгнув хлопчиську.

Чоловік дістав із сумки чайний сервіз.

– Який гарний! Це нашій мамі? – уточнив Стьопа.

– Правильно, вгадав. А це тобі, – Григорій простягнув велику коробку з конструктором.

– Ура! Мамочко, подивися! Папа мені конструктор «Лего» привіз. Я давно мріяв про нього! – зрадів малюк.

– Не треба було витрачається. Адже ми не домовлялися з приводу таких дорогих подарунків! – шепнула пізніше Наталя.

– Припиніть, мені дуже приємно подарувати комусь подарунок, хоч раз на рік! – посміхнувся чоловік.

Весь день жінка провела на кухні, а Стьопа з «татом» складали конструктор. Малюк не відходив від нього ні на хвилину. На наступний день, всі разом пішли на міську ялинку, а потім на каток.

Три дня пролетіло дуже весело і швидко. Прийшов час розлучатися. Стьопа мирно спав у ліжечку, а Наташа з Григорієм стояли мовчки в передпокої. Обоє були без настрою.

– Ну, я пішов …

– Так. Спасибі тобі велике! – промовила жінка і замовкла, щоб не розплакатися.

Гриша вийшов з квартири, зачинивши за собою двері, а Наталя присіла на тумбочку і тихо розплакалася. Жінка хотіла сказати, щоб він залишився, але не посміла. Адже вони спочатку домовилися на три дні. Хто ж знав, що за цей короткий проміжок часу, Наташа закохається в нього.

Через хвилину пролунав дзвінок у двері. «Напевно, щось забув» – подумала жінка, відкриваючи замок.

– Можна, я залишуся? – Гриша опустив голову.

– На скільки? Тобі не на службу завтра? – не зрозуміла жінка.

– Назавжди.

Джерело