Свекри живуть в трикімнатній квартирі, недалеко від центру, а ще у них є дві однокімнатні квартири на околиці міста, які вони здають. У них дві квартири вільні, а вони нам навіть не запропонували туди
– Про те, що батьки мого чоловіка багаті на нерухомість, я дізналася не відразу. Я про них навіть подумати не могла, що вони такими
жадібними виявляться! – обурювалася моя знайома Вікторія, яку я вчора випадково зустріла в супермаркеті і запросила посидіти за
чашкою кави, а заодно відпочити після шопінгу. Вона недавно вийшла заміж, і замість того, щоб радіти, почала скаржитися на життя.
Свекрів вона вважає поганими людьми, які не дбають про свого сина.
– І чим же вони тобі не догодили? – поцікавилася я.
– Вони живуть в трикімнатній квартирі, недалеко від центру, а ще у них є дві однокімнатні квартири на околиці міста, які вони здають.
– Чудово! А в чому проблема? – питаю я.
– Ну як же! У них дві квартири вільні, а вони нам навіть не запропонували туди переїхати. А ще краще, продали б цю стару нерухомість і
купили б нам з чоловіком квартиру в новобудові. Знають же, що ми в знімній живемо і на своє житло назбираємо не скоро, – відповіла
знайома.
– А свекри працюють?
– Ні. Вони обоє вже на пенсії.
– Ну так якщо вони не працюють, значить живуть на гроші зі знімних квартир. Чи вони повинні вам квартирою поступитися на шкоду
собі? А як вони тоді жити будуть? – питаю я свою знайому.– У них дві квартири. Одну могли б здавати, а другу нам дати. Невже для рідного сина шкода? – моя знайома гнула свою лінію. До неї
ніяк не доходилj, в чому ж вона не має рації.
На жаль, в наших краях не рідкість, коли дорослі люди намагаються ділити те, що до них взагалі ніяким боком не має відношення. Чи то
виховання позначається, чи то просто власна лінь і нереалізованість так проявляються.
«У них же є», означає «вони повинні».
Сама думка про те, що треба витрачати гроші на знімну квартиру, коли під боком є готове житло, здається безглуздою. Але чомусь
таким людям не приходить в голову, що ті, у кого є житло (в даному випадку свекри), працювали для цього багато і наполегливо, а
значить мають право пожинати плоди своєї праці і ні з ким не ділитися.
Однозначно, що ці квартири в свій час перейдуть дітям, або онукам, просто треба трохи зачекати. Це ж теж дуже важливо – отримати
спадщину. А поки чому б їм не пожити для себе? Вони це заслужили. За здачу тих квартир свекри отримують небагато, бо квартири
старі, без ремонту, та ще й знаходяться далеко від центру.
Але навіть ті кілька тисяч гривень, які вони мають від квартирантів, є суттєвою прибавкою до їхньої мізерної пенсії. Принаймі, вони не
вимагають від сина, щоб купив їм новий холодильник чи оплатив лікування. А це теж дуже важливо, коли літні люди здатні самі дати
собі раду.
Тому, на мій погляд, подруга абсолютно не права – ніхто нічого їй не зобов’язаний, особливо свекри. В крайньому випадку могла б
ставити претензії до своїх батьків. Чи не так?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
