Свeкруха поскapжилася свoїй пoдрузі, щo мaє дyже пoгану, нeдбайливу нeвістку. І тoді вoни oбоє змoвилися мeне випpавuти.
Тітка Інна спочатку здалася мені дуже усміхненою і веселою. Вони з чоловіком на пенсії, але обоє багато років займали керівні посади, мабуть, звідти і обох присутня якась владність в поведінці. Але це я вже тільки потім зрозуміла.
День їхнього приїзду ми злегка відзначили. Посиділи на терасі, благо, вечір був теплий, шашличок засмажили, трохи випuли, не без цього. Ближче до ночі ми з чоловіком пішли спати, а свекруха і її гості залишилися. Вночі я прокинулася від спраги і пішла на кухню, в якій було відкрито вікно. Тераса якраз знаходиться поруч з кухнею, і я мимоволі почула розмову. Говорили свекруха і тітка Інна. Її чоловік, мабуть, уже теж спав.
– Материнське серце відчуває, – долинув до мене уривок фрази, сказаної свекрухою.
– А на перший погляд, така мила дівчинка, – з осудом відгукнувся n’янuй голос тітки Інни.
– Я теж так вважала. А по факту: фуpія, – на репліку свекрухи почулося обурене цокання тітки Інни. – Синочок навіть готує собі сам, а вона його навіть не похвалить, що не приголубить. Жене його від себе постійно …
– Нічого, нічого, я виховаю твою «фуpію», – впевнено заявила тітка Інна.
Ясно, розмова про мене. Тільки в якому це місці я фуpія? Так, я роблю чоловікові заyваження, якщо він цiлує мене при свекрусі. Мені стає ніяково, я не можу при його або при моїй матері обніматися. Наодинці або навіть при наших друзів – запросто, але при батьках мені соромно.
І так, готує він іноді сам. Ну, любить він цю справу! І так, я не падаю перед ним на коліна за те, що він щось приготував. Скажу спасибі, скажу, що смачно, після трапези помию посуд, якої він обов’язково залишить вагон після свого готування, і все на тому! Чоловік не відчуває себе обділеним, він сам мені про це говорив! Його мама, мабуть, вважає інакше.
Втім, слова свекрухи мене не дуже здивували. У нас завжди були трохи натягнуті відносини. Але ось що викине тітка Інна? Мені стало цікаво.
На наступний день подружки, що просиділи майже всю ніч, прокинулися тільки до полудня. Ми сіли обідати, вони – снідати. Тітка Інна, змовницьки переглянувшись зі свекрухою, сказала мені:
– На сьогоднішній день нічого не плануй. Ми зараз пообідаємо, ти помиєш посуд, і ми з тобою будемо ліпити котлети. Запам’ятай: у тебе в холодильнику завжди повинні бути вже готові котлети. Мінімум, тридцять штук. Щоб твій чоловік ніколи не був голодним вдома. Ясно?
Я знизала плечима і ледь не розсміялася, коли сіпнулася свекруха. На цей день вона просила мене допомогти з невеликим ремонтом, але раз тітка Інна вирішила, що мій чоловік голодує, значить, будемо ліпити котлети. Тим більше свекруха промовчала, що на цей день у нас були плани.
Наступний тиждень пройшла, як в казці. Ранок належав мені, вечір я повністю присвячувала чоловікові. Тітка Інна і свекруха спали до обіду після щовечірніх посиденьок, а мій чоловік, чоловік тітки Інни і я рано вранці пили чай на терасі, потім я готувала обід, і все це в тиші і спокої. Після обіду тітка Інна починала тягати мене всюди за собою. То в ліс по гриби, то в сад по ягоди, то просто погуляти. В цей час вона розповідала мені історії про своє сімейне життя або просто давала поради.
Дещо я і так знала, дещо було для мене чимось новим і згодом стало в нагоді. Спочатку вона розмовляла зі мною, як з підлеглою, але потім пом’якшилася, мабуть, не розгледівши в мені ту саму «фуpію». З тіткою Інною було цікаво і весело, тому я не пручалася. Свекруха не влаштовувало, що я проводжу час з тіткою Інною, а не з нею, але вона мовчала, не хотіла перечити владній подрузі, яка пообіцяла виправити її «недбайливу невістку».
Тиждень пролетів, і сімейна пара вирушила додому. В останній вечір їх перебування у нас ми знову затіяли шашлики і застілля на затишній терасі. І, будучи вже трохи напідпuтку, тітка Інна обняла мене і повернулася до свекрухи:
– У тебе гарна невістка! Не розумію, що тебе не влаштовувало! Хороша дівчинка, і ніяка не фуpія! Ось моя невістка, це та ще заpаза …
Свекруха почервоніла, як помідор, але промовчала. Тим більше, що тітка Інна завела розмову за дружину свого єдиного сина, у порівнянні з якою я взагалі була ангелом. Принаймні, за словами тітки Інни.
Йдучи спати, я думала тільки про одне. Чи така погана насправді невістка тітки Інни, або це така ж правда, як слова моєї свекрухи про мене. Чи просто у інших все здається краще, і ще з роду не було, щоб якась невістка повністю догодила своїй свекрусі.
