Свекруха спонтанно почала називати мене донею, запрошувати у гості та купувати солодощі для онука. Але я не вчора народилася, чудово знаю про її корисливі плани
Ще коли я тільки зустрічалася з Мироном, то Ольга Василівна старалася нас "розлучити". От зібралися ми з чоловіком у кіно - все,пані Ольга хапається за серце, прикидається хворою .Або ж вигадувала мільйон справ удома. Коли я народжувала у пологовому, то свекруха постійно дзвонила до Мирона. І ні, свекруху не цікавило моє самопочуття - хотіла, аби він завіз її на базар. Абсурд, просто абсурд!
Онука вона також не полюбила. Казала, що син Андрійко ніяк не схожий на Мирона:
- Ну не знаю. Він такий...Ну не наша порода. Кволий, ніс кирпатий і губи тонкі.
- Так нічого страшного, що я сама цей ніс маю та губи? Чи син має тільки на батька були схожий? А від мами, яка його 9 місяців носила, ніякі гени не передаються?
Андрійко на всі свята та дні народження отримував не дуже хороші подарунки від бабусі. Це були якісь дешеві іграшки з пластику, одяг або великий, або ж не модний. І ви не подумайте, моя свекруха працювала і отримували велику зарплату. Певно, просто жаліла гроші на мене та онука.
Спершу мене боліло. Старалася якось помиритися зі свекрухою, показати, що я хороша жінка. Щоразу, як пані Ольга приходила до нас у гості, то я накривала такий стіл - весілля можна було гуляти. Але свекруха тільки критикувала мої страви. Раз подарувала їй на день народження дуже дорогі сережки із золота:
- Ой ну я таке не ношу. Воно старомодне. Краще в магазині на інші прикраси обміняю!
От це було для мене наче ляпас по щоці. Тому вирішила, що не буду першою робити кроки для примирення. Але нещодавно свекруха отримала у спадок хату від покійної матері. Вона жила за містом, буквально 20 хвилин їхати маршруткою. Хатинка гарненька, з нормальними ремонтом. А ще велике подвір'я, альтанка та клумби.
І от після того свекруха почала до мене надто добре ставитися. Щодня телефонує, просить приїхати в гості. Але робить це досить хитро:
- Ой, Христинко, тут стільки роботи біля хати. Хочу квіти посадити. А ти в мене така господиня, зможеш допомогти? Я без тебе просто пропаду.
Звісно, я здогадався, що свекруха хоче взяти таку невістку в безкоштовні рабині. Бо біля хати чимало роботи, особливо зараз. І я категорично проти. Правда, чоловік цього не розуміє:
- То тобі не подобалося, що моя мама тебе не полюбила. А зараз, коли вона змінила ставлення, ти все одно не хочеш їхати!
- Бо твоя мама то робить чисто з корисливих цілей. От приїдемо - а вона одразу сапку в руки та на город зажене.
Через це ми почали сваритися з чоловіком. От хіба можу спокійно допомагати людині, яка раніше мене так ненавиділа? Це не чесно та не справедливо. І тим паче, у мене є гордість та самоповага.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
