ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Свекруха орендувала житло. Її старший син пішов працювати, закінчивши 11 класів. Освіти він так і не отримав.

Зовиця в 19 років вискочила заміж і переїхала до чоловіка. Дзвонить раз на рік і все. А Даня так і залишився жити з мамою. Коли ми познайомилися, він постійно працював. Ми з’їхалися – я переїхала до них в орендовану квартиру.

Мій тато, дізнавшись про ситуацію в родині обранця, подарував мені на весілля будинок. Невеликий, але двоповерховий, з усіма зручностями і маленькою ділянкою, головне – в межах міста.
Я забрала з собою і свекруху – відносини у нас прекрасні були. До недавніх пір.

Ми всі працюємо, гроші не ділили, з покупкою продуктів все нормально було. Побутових сварок не було – хто вдома, той і готує. У плані прибирання теж в порядку. Свекруху я дуже поважала. Та й вона, переїхавши в будинок, заспокоїлася. В орендованій квартирі вона жила. як на пороховій бочці, постійно переживаючи – а раптом виселять.

Переїхавши, вона взялася за ремонт своєї кімнати з великим ентузіазмом. Завела кота, запитавши дозволу. Обживалась і сяяла від щастя. До нас вона не лізла, навпаки, постійно говорила Дані, що йому пощастило з дружиною.

Батько Дані заявився до нас півроку тому. Його свекруха привела. Вони випадково зустрілися, він поплакався про свою нелегку долю: жінка, до якої він пішов, виявилася підступною. Ласкавими, вмовляннями і обіцянками вона переконал

його продати квартиру. Свекор оплачував навчання в інституті її дитині, купував різні матеріальні блага, зробив ремонт у її квартирі. Але казка тривала недовго. Скінчилися гроші – став не потрібен. Роботу, бідолаха, знайти не зміг, перебивався випадковими заробітками і жив по друзях-знайомих.

Як на мене – він отримав те, що хотів. Проміняв свою сім’ю на ліву тітку, вклався в її дитину, хоча міг би і про своїх дітей згадати. Загалом, за що боровся.

А ось серце свекрухи здригнулося. Як вона, ніяковіючи, сказала – нахлинули колишні почуття.

Цей … чоловік сидів на дивані і потягував каву з моєї гуртки, загорнувшись в халат чоловіка.

– Ти що, господиня? – гидливо скривившись, запитав він.

– Я господиня. А ти хто? – тицьнула я йому у відповідь.

– Давай-но я тебе відразу на місце поставлю? Слухай сюди, господиня! Я – батько твого чоловіка, і неповаги я не потерплю, зрозуміла?

Я розсміялася. Сидить щось в моїй вітальні і ще буде мене на місце ставити?

– Дядя, давай, збирайся і вали звідси. Тут не богодільня, убогим не подають – я пройшла повз і піднялася в нашу кімнату, по дорозі дістаючи телефон.

Я поскаржилася чоловікові на присутність його батька. Чоловік був зі мною солідарний: гнати в шию нахабу.

– Я приїду, сам його виставлю. Ти будь акуратніше, він ще той виродок. – попередив мене Даня.

Я не стала переодягатися. Думала – зателефонувати татові, щоб допоміг, якщо що. Але додумати мені не дали – свекруха прийшла.

Вона завалилася мені в ноги і попросила не руйнувати її щастя.

– Я стільки років чекала, поки він одумається і до нас повернеться. Ти не можеш його вигнати! Він хороший, чесно! Якщо ти його виженеш, я піду з ним!

Я оніміла. Є такі – всепрощаючі жінки. Але щоб до такого? Мaзoхізм чистої води. Я твердо сказав свекрухі, що терпіти чужого нахабу в будинку я не має наміру.

Даня приїхав через кілька годин. Його татко за цей час встиг задовбати мене в дошку. І будинком-то він тепер буде розпоряджатися, як старший в сім’ї. І син-то його не вижене, він же його в повазі до старших і в повазі до батька виховав. І я вся така погана, повинна бути щаслива до усpачки, що мене прийняли в таку сім’ю.

– Ти зрозумій, ти тут ніхто! Чоловік всьому голова. Ти мовчки готуєш їжу і наpоджуєш дітей. Я, як батько родини, маю право тебе навіть висікти за непослух.

Нiфіга собі заявочки.

Дані я зраділа. А вже тому, як його папанька вилетів з нашого будинку – я зраділа подвійно. Заспокоївши свекруху, ми з Данилом пішли проводити інвентаризацію. І не дорахувалися деяких речей і грошей.
Заява в поліцію, суд. Термін, навздогін до умовного, на якому, як виявилося, знаходиться мій свекор, – гарантовано кілька років на державному забезпеченні.

Все добре закінчилося? Так як би не так. Свекруха постійно плаче і осудливо на нас дивиться. Вона б з’їхала, але тоді доведеться знімати житло і у неї не буде грошей на передачки для улюбленого колишнього чоловіка. А ще вони знову вирішили одружитися, там, в колонії. І тепер свекруха збирає гроші, хоче влаштувати майбутньому чоловікові справжнє свято.

Зі мною і сином вона розмовляє крізь зуби. Ми ж посміли засадити її ненаглядного. А я не розумію: ну як можна пробачити те, що зробив свекор? Як? Він зрадив, а потім виставив свою сім’ю на вулицю! Залишив би житло дітям, як нормальна людина. Було б куди повернутися. А не так. Фу просто.

Свекруха закреслює в календарі дні до наступного побачення. На холодильнику висить досить довгий список з потребами свекра. Потихеньку звідти викреслюється те, що вже куплено. Продукти додому вона не купує. Наші – не їсть, говорить – соромно. Де харчується? Хто його знає.

Чи можна як-небудь поставити їй мізки на місце? Пропаде ж. Та й адекватна свекруха мені подобалася більше.

Джерело