ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Зібралася нині мати... подалась в чужину,

Аби дітям заробити трохи копійчину,

Аби борги всі віддати, та й щось заробити,

Щоб спокійно могла спати, та на світі жити

. Приїхала... чужа мова та чужі закони,

Без грошей, та без роботи, та без охорони,

Та Господь змилосердився- знайшла добрі люди,

Що роботу пошукали, не ввели в облуди.

Працювала, спину гнула, копійку складала,

Все, що могла, до гніздечка дітям посилала.

Дочка скінчила Медичний, син став інженером,

Їм квартири покупляла, машини, як мерам,

Хату спільну збудувала, би мала де жити

Та у старості глибокій дітей не просити.

А та старість білим птахом коси посивила:

Не та сила... все зібрала, чужину лишила.

Повернулась до родини- на рідні дороги,

Не впізнала свого двору, ні свої пороги.

І онуки підросли- бабусі не знають,

Діти скоса поглядають й не дуже вітають,

Не цілують рідну матір- двері зачинили:

Там не можна, там- покої, аби не смітили.

Поселили в літній кухні на старому ліжку,

Змирилася знову мати- аби їм не тісно.

Поділила дітей грішми, подарки роздала-

Сльози з очей покотились- за що так дістала.

Приїздили, як на дачу та гостей приймали,

Ну а матір в літній кухні завше забували.

Їли, пили, веселились за мамині гроші-

От, такі вже нині діти- " люблячі й хороші".

Стисло серце її в грудях... лягла, та й не встала-

Вічність тихо колисала, та тихо приспала.

Втихла з Богом- своїм Батьком, душу поєднала-

Ось так, любі, та чужина любов дітей вкрала.

Поховали ї сусіди... дітям не до того-

В них робота та кар'єра- у них повно свого.

Поховали, загорнули- лиш небо заплаче-

Знов подалась у чужину- най Господь пробаче,

Тих дітей, що так забули любити рідненьку,

Що не знали шанувати свою рідну неньку.

Так чужина розділила на дві половини-

Гірку працю материнську та дітей гординю.

***

Чоловіче, любий,
Як там діти наші?
Як моя матуся?
Чи здоров’я має?
Голову схиливши,
Він відповідає:
Діти в школу ходять,
Матір доглядаю,
Не спіши додому,
Роботи не маю.
Як нам далі жити,
Я того незнаю,
Може ти підкинеш
Грошеняток трішки,
Щоб до школи діточки
Не ходили пішки.
Добре, мій коханий,
Віддам до копійки,
Щоби ви, рідні мої,
Були ситі й вдіті.
Передала гроші
Сльозами обмиті,
А він до коханки
Зразу ж тої миті.
А в старій хатині,
Діти голі босі
І матір старенька
Смерті в Бога просить.
Жаль свою дитину,
Що так тяжко робить,
Робить і незнає,
Чоловік з другою
Все це пропиває.
А її сердешну
Годує брехнею,
Як її він любить
Чекає на неї.

***

ЗАГУБЛЕНА ДОЛЯ
До далекого краю,
Із рідної хати,
Поїхала мати
Гроші заробляти.
Залишила діти
І матір стареньку
Чоловіка свого
Всіх їх доглядати.
Шукала роботу,
Вчила їхню мову,
А в той час у дома
Чоловік з другою.
Він забув за діти,
За матір стареньку,
І за тую жінку,
Що пішла із хати.
Вона вдень і в ночі
Сльози витирає,
Як приходять їй ці гроші
Ніхто не спитає.
Молиться до Бога,
Долі просить дітям,
І старій матусі
Ще трохи пожити.
І за чоловіка
Весь час пам’ятає,
Бо живе для них вона,
Для них заробляє.

***

Зранку встань,
Відкрий віконце,
Запусти у гості сонце.
Хай зайде всіх обігріє,
Тепло й радість подарує.
І радій ти кожній днині,
Щоб любов була в родині,
Щоб росли здорові діти,
Й дарували тобі квіти.
Щастю своєму ти радій,
Про майбутнє їхнє мрій,
І частіше у віконце
Запускай до себе сонце!

Потекла сльозинка
По моїй щоці,
Чого плачеш очко?
Чому сумно тобі?
То не плаче око,
То плаче душа,
В стороні далекій
Самотня одна.

***

МОЄ ЖИТТЯ
Пишу те що відчуваю,
Те що в моїм серці,
Те що в пам’яті моїй,
Те що в моїй думці.
Примітивне і смішне,
Все було зі мною.
Проминуло, все пробігло,
Як той кінь по полю.
Одне хочу я забути,
Друге пригадати,
Но нехочу я ще раз
Це все пережити.
Були радості любов,
А ще більше смутку.
Були сльози, лайки, плач,
Небуло достатку.
Пережила все це я,
Рано посивіла.
Люблю світ цей і життя,
Я не скам’яніла.