ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Мої батьки – дуже небагаті люди, але у них була відкладена пристойна сума грошей, на випадок, якщо щось могло б трапитися. У мене
навіть ніколи і думки не було забрати у них ці гроші, а от моя двоюрідна сестра Тамара зуміла їх випросити у моєї мами.
Це було більше семи років тому. Мені подзвонила моя мама і розповіла про те, що до неї Тамара приходила і позичила у неї велику
суму грошей. Природно, розписку Тамара не написала, а моя мама посоромилася її про це попросити. А ще Тамара навіть не згадала
про те, коли вона борг поверне. А запитати її про це моя мама теж посоромилася.
Тамара – це моя двоюрідна сестра. Вона живе одна. Є у Тамари дорослий син – Антон. Так ось, у Тамари не сталося нічого, просто син
її дуже захотів купити собі машину. Ось Тамара і придумала, де вона може гроші взяти. Моя мама дуже добра і довірлива, ось і дала
гроші своєї племінниці, навіть не запитавши, навіщо їй така велика сума.
Просто сестра, знаючи про доброту своєї тітки, влаштувала справжній спектакль – ось моя мама і дала їй гроші.
Мені відразу ж дуже не сподобалося те, що Тамара не сказала точно: коли ж вона поверне борг. Але я вирішила поки не втручатися.
Просто я навіть і припустити не могла, що буде далі. Адже наша Тамара завжди розповідала нам про те, яка вона чесна, порядна і
справедлива.
Пройшов рік, другий, третій. А борг Тамара повертати моїм батькам так і не збиралася.

Син Тамари до цього часу вже одружився. Зі своєю молодою дружиною вони вирішили жити в Тамари. Але перед цим вони вирішили
зробити в трикімнатній квартирі Тамари хороший ремонт. Тобто гроші на ремонт були, але повертати борг ніхто не збирався. Я не
витримала і подзвонила Тамарі. Я запитала у неї, коли вона збирається повертати борг моїй мамі.
– Тамара, коли ти збираєшся моїм батькам гроші віддавати? Адже вже три роки минуло! Мама тобі нічого не говорить, але вона ж дуже
хвилюється. А в її віці хвилюватися не можна.
– Я поверну гроші! Не треба хвилюватися. Я розумію, що не має рації, що так довго тягну з поверненням грошей! – сказала Тамара.
Я їй повірила. Минуло ще три роки. Тамара борг так і не повернула. Я поговорила з сином Тамари про повернення боргу. Він, як і мати,
пообіцяв повернути борг, але так нічого і не повернув.
Моє терпіння лопнуло. Я більше не могла дивитися на те, як хвилюється моя мама з приводу цих грошей. Я довго думала про те, що ж
мені робити. До суду я піти не могла: адже у мене не було розписки Тамари, а ще моя мама була категорично проти того, щоб судитися
з родичами через гроші.
Мені це теж дуже не подобалося, то я хотіла, щоб моїм батькам повернули гроші. Що ж робити з такими безсовісними родичами? І я
придумала, що мені треба робити.
Я пішла на роботу до своєї двоюрідної сестри. Вона була на своїй роботі на дуже хорошому рахунку. Її робота була пов’язана з
фінансами. Я розповіла директору підприємства про те, як моя сестра вже більше семи років не повертає велику суму моїм батькам. Я
попросила якось подіяти на мою сестру. Начальник пообіцяв серйозно поговорити з сестрою.
Загалом, через місяць Тамара повернула моїм батькам борг. Вона нічого не пояснила, не вибачилася, ні подякувала. Просто жбурнула
гроші моїй мамі, розвернулася і пішла. Моя мама потім ще тиждень плакала. Вона ніяк не могла повірити в те, що її улюблена
племінниця так з нею поступила.
Я вважаю, що я вчинила правильно – заступилася за своїх таких добрих і довірливих батьків.
Минуло два роки. Ми з Тамарою не спілкуємося. Я не можу пробачити її і, напевно, не зможу ніколи.
Фото ілюстративне, з вільних джерел

Джерело