Тепер наша донечка стрaждaє, через те що 8 років тому, я не звeрнулa уваги на”пунктик” мого майбутнього чоловіка
Пройшли роки, а він до цих пір не вірить, що він у мене другий. Коли тверезий, мовчить, ніяких проблем. Але варто тільки випити починається. Я мало не повією себе відчуваю, такою брудною і низькою від його слів. І навіщо взагалі тоді він на мені одружився, якщо для нього це так принципово?
І все б нічого, але на днях дочка підійшла до нього і запитала – чому ти одружився на мамі? Можливо, саме цей момент зараз мене змусив задуматися про все це. Його відповідь була різкою і грубою. Сказав, що зробив мене жінкою, і тому довелося одружитися. Мені здається, що це взагалі жах. Доньці всього сім років. Їй би почути про неземне кохання мами і тата, як в казках, а не про це. Я йому так і сказала, вже потім наодинці. А він відповів, що з малих років потрібно починати стaтеве виховання жінки. І якщо вже мене батьки цього не навчили, то він свою дочку точно навчить.
Цікаво, а що буде далі? Яке дитинство буде у моєї донечки? Скільки ще грубощів їй доведеться почути від тата, через те що він одружився зі мною? Чому я повинна соромитися того, що у мене був інший чоловік? Я ж за нього заміж тоді збиралася, просто не склалося.
І що це взагалі за пунктик такий? Ми ж живемо в сучасному світі, навіть СРСР вже за горизонтом давно. Іноді так прикро, що просто хочеться зібрати речі і переїхати назад до батьків.
