Теща подзвонила і попросила зятя, щоб він вночі зустрів її молодшу доньку з аеропорту. Віктор відмовив, сказав, що йому в п'ятницю вранці їхати на роботу. Теща образилася на зятя, адже вони з чоловіко
– Я аж розгубилася від такої несподіванки, це треба ж було здогадатися про таке! – обурено розповідає 62-річна Тетяна Петрівна. –
Дочка наша молодша приїжджає в гості зі своєю дитиною, збирається вона одна, без чоловіка, треба її зустріти в аеропорту, природно.
У неї багаж чималий з собою і дитина маленька, онукові три роки лише, з ним важко в дорозі одній, а рейс незручний, нічний. Дзвоню
зятю, кажу – потрібно з’їздити в аеропорт в четвер. І почалося тут таке, що краще б я таксі замовила! «Нуууу, я не знаааю, це я всю ніч
проїжджу, а мені на роботу в п’ятницю ранесенько вставати потрібно.» Я йому кажу – і що ти маєш на увазі? А він – а ірина не може
викликати таксі? Ні, ну як так взагалі можна?
Дочок у Тетяни Петрівни і її чоловіка двоє – старша, 36-річна Оксана, живе з родиною в столиці, поруч з батьками, а 27-річна Світлана
вийшла заміж і тепер живе дажеко від батьків.
У зятя та його батьків там невеликий сімейний бізнес. Не олігархи, природно, але тримаються на плаву. Світлана з чоловіком квартиру
купили, відразу трикімнатну, і без всяких кредитів. Звичайно, нерухомість там набагато дешевша, ніж в столиці, але все одно вони
молодці, вважає Тетяна Петрівна.
А три роки тому молодша дочка народила їм з дідом онука, прекрасного здорового малюка. Внучки то у них вже були – дві, від старшої
дочки Оксани. Але про онука дід мріяв мало не все життя, і ось мрія заповітна його збулася.
Відтоді вже кілька разів Тетяна Петрівна їздила до дочки сама, жила по три-чотири тижні, допомагала з дитиною. Дуже полюбила
хлопчика, телефонує їм по відеозв’язку щодня. А в цьому році батьки з донькою домовилися, що Світланка з сином приїде сама в гості
до батьків.
– Рейс ось тільки незручний у них вийшов, в ніч прилітають, в годину з чимось, – розповідає Тетяна Петрівна. – Світлана каже, на інші
рейси квитків не було, літо ж, всі летять в відпустки. Я подумала, ну добре, машина у нас є, Віктор і зустріне Світлану, це не проблема
якась велика. А він ось так відреагував якось недобре зовсім – складно йому, виявляється, в ніч їхати в аеропорт. Так як язик
повернувся взагалі таке сказати!
Проблема в тому, що машину, на якій тепер їздить зять Тетяни Петрівни Віктор, йому віддали теща з тестем.
– Чоловік сказав – з віком реакція вже не та стала, зір впав, за кермом їздити в столиці дуже важко, давай віддамо машину віктору
своєму, нехай їздить! – розповідає Тетяна Петрівна. – Машина хороша, недешева, чотири роки тому чоловік її купував, але от якось до
неї не зміг звикнути до кінця. Віддали віктору. У них діти, їм, дійсно, автомобіль потрібніше, ніж нам. Нам куди їздити з чоловіком, адже
ми більше сидимо вдома? Навесні на дачу, та восени додому, ну це зять привозить-відвозить. Якщо потрібно влітку в місто, ми на
електричці їздимо, нам так зручніше і дешевше, так навіть зручніше, якщо без сумок. Станція поруч, від дверей до дверей виходить
близько двох годин.
Щиро кажучи, наш зять і на дачу два рази на рік їздить без особливого ентузіазму завжди, з такою великою скорботою на обличчі, але
там хоч мовчить і нічого поганого не говорить. Оксана б його відразу на місце поставила, впевнена Тетяна Петрівна.
Їдуть вони завжди з купою речей, набирають повний багажник – на все літо ж збираються вони на дачу, не на пару днів. Без машини їм
просто не обійтися. І восени так само, тільки вже тому. Восени навіть декілька разів доводиться з’їздити, щоб забрати з дачі вже
законсервований урожай.
А тут раптом зятю їхати в ніч зустрічати сестру дружини стало «складно».
Віктор працює на п’ятиденці, з десяти до семи вечора, так що з роботи йому відпрошуватися не треба навіть зовсім. Прийде додому,
поїсть, відпочине годинку-півтори і поїде в аеропорт зустрічати сестру своєї дружини.
– Ну так, літак прилетить на годину з копійками, поки отримають багаж, поки завезе Світлану до нас додому, поки повернеться до себе
додому – буде вже близько четвертої ранку, – міркує собі Тетяна Петрівна. – А о дев’ятій, або навіть трохи раніше, йому треба
виїжджати на роботу. Складно, але не зовсім непосильно, для молодого 35-річного чоловіка, здорового, як кінь! Як в ігри свої
комп’ютерні грати по півночі, за тим комп’ютером годинами сидить щодня – це нічого, нормально, висипається він. А як справу важливу
нам зробити – відразу складно йому, виходить.
Зять, на думку Тетяни Петрівни, не напружується. Квартира, в якій живе їхня сім’я – спадкова, належить батькам Оксани, тобто віктор її
не купував і нічого до неї не доклав, і навіть ремонтувати не став – не моє, мовляв, і крапка. Ремонтували Тетяна Петрівна з чоловіком.
Машину ось їм віддали, з дітьми до сих пір допомагають. Зятьок взагалі прийшов без нічого, та й зараз зарплату одержує не казкову.
Таку машину, на якій їздить, без кредиту б не потягнув би ніколи, це точно.
– Тому повинен їздити у справах сім’ї та не виступати, що складно йому ще там! – каже Тетяна Петрівна. – Та й взагалі, не по-людськи
це, не по-сімейному: знає, що Світлана з дитиною маленьким їде в ніч, ну яке таксі, про що може бути мова взагалі?
Зять тетяни Петрівни і дійсно невдячна людина, як вважаєте?
Або це теща надто вимоглива і нешкодує чужу людину? Віддала машину, допомогла з квартирою, тепер методично просить,щоб і їй
прислуговували, з такими родичами і ворогів не треба? Людині і правда на роботу з ранку їхати потрібно, а вона просить, щоб він їздив
всю ніч. Невже дійсно важко таксі викликати?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – pixabay.
