ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

– Минулого тижня Юля мені зателефонувала і попросила дати їй взуття, – розповідає про подругу 35-річна Вікторія. – Каже, можеш
мені позичити на кілька тижнів якісь тапочки старенькі, які не шкода? Пішла, каже, з дитиною гуляти, дивлюся – підошва відійшла і на
ниточці тримається! Єдині туфлі залишилися, і ті розвалилися. Гроші отримаю, куплю собі взуття, все тобі поверну.
– Та вже, довела вона себе в декреті… Так у неї ніби чоловік є. Він куди дивиться?
– Так це він її і довів! Гроші всі зараз у нього, у Тані ніколи немає ні копійки! Він їй не дає. У них роздільний бюджет, вона звертається до
нього тільки в крайньому випадку…
– В декреті? Роздільний бюджет?
– Ну, це почалося не в декреті, давно ще, з самого початку відносин. Причому, з ініціативи самої Тетяни. А тепер ось розплачується за
це. Попросила вона у нього зараз на туфлі нові або хоч на кеди такі-сякі, а він відмовився, уявляєш? Ось закортіло, мовляв, вічно тобі
щось треба, і вічно не вчасно! Нема, каже, зараз грошей на твоє взуття, ходи в чому хочеш, ось отримаєш дитячі в наступному місяці,
йди купуй!
– Слухай, а дійсно, у неї ж дитячі є, там, виплати з роботи, плюс зараз на дітей до трьох років якісь гроші виділяли, здається?
– Та немає у неї нічого… Адже їй щомісяця вкласти треба свою частку за продукти і комуналку, на дитину, на якісь покупки в будинок.
Якщо вона не вкладає, чоловік їй записує борг. Вона вже вся в боргах, як у шовках! А виплат з роботи у неї немає, в тому-то й річ!
Звільнили її перед декретом. Ну, вона стала не поспішаючи роботу шукати, ніби як запас грошовий був, нікуди не поспішала.

Настало літо, з’їздила у відпустку, відпочила, в квартирі відремонтувала там щось – квартира-то її, чоловік в цей ремонт не вкладався.
А восени зрозуміла, що дитину чекає. Загалом, про роботу вже не думала.
– Дивно. З таким чоловіком не думала про роботу?
– Так він тоді не такий був зовсім! А відчув, що вона в безвихідному становищі, і показав себе у всій красі. І чим далі, тим більше гайки їй
закручує. З взуттям, звичайно, це взагалі вже… Свого часу він прийшов до неї без кола, без двора. Ні житла, ні роботи, нічого! Потім вже
влаштувався кудись…
А у Тані квартира була хороша, від батьків, робота високооплачувана, багато грошей. Вона тоді була на коні. Ну і, коли стало у них все
серйозно в стосунках, вона йому і запропонувала шлюбний контракт і роздільний бюджет. За договором у них виходить, що у кожного
своє, розумієш? Він ні на що з її власності претендувати не може, але і вона теж. Тоді це їй здавалося смішно – яка там у нього
власність? Хіба що його особисті речі!
– Зрозуміло. І він що? Погодився підписати шлюбний контракт?
– Ага, погодився на все, ні слова ні кажучи, все підписав, що ні на що її не претендуватиме. Одружилися, жили в її квартирі, він платив
половину за комуналку, за продукти, за господарство і навіть, по-моєму, за проживання, щось типу половину вартості оренди такої ж
квартири, як у них… Чесно кажучи, вела вона себе тоді некрасиво, постійно давала зрозуміти, що чоловік прийшов до неї без нічого. Ми
з дівчатами її навіть зупиняли кілька разів, пам’ятаю…
– Що ж. Ну взагалі, дикість в родині таке, ну гаразд, припустимо…
– Тоді їх влаштовувало. А потім якось поступово чоловік почав ставати на ноги. На хорошу роботу влаштувався, гроші завелись,
квартиру собі взяв в кредит. Там зараз квартиранти живуть, цими грошима чоловік платить кредит.
А у Тетяни якось все по низхідній пішло. Компанія розвалюється, премії зменшили, зарплати скоротили, людей позвільняли, і Таню в
тому числі. Зараз дитина на руках, декрет закінчується, і виходити нікуди. Плюс треба ще на няню накопичити! Чоловік цілком її
оплачувати не буде…
Може, чоловік не так вже й неправий –як з ним повелися, так і він віддає…
Фото ілюстративне – ispovedi.
джерело