ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Ми з дружиною Оксаною живемо досить таки не бідно, я б навіть сказав, що ми живемо в хорошому достатку, адже більшість наших
знайомих і того не мають, що є у нас з дружиною, але здебільшого це моя заслуга – я лише один заробляю гроші у нашій сім’ї, а
дружина моя розпоряджається ними в більшості випадків, вона займається вихованням сина та усіма домашніми справами.
До недавніх пір я завжди намагався робити все можливе для того, щоб моя дружина не була обмежена в коштах, щоб ні в чому ніколи
не мала потреби, адже я чоловік і маю забезпечувати свою сім’ю якомога краще. Але я потім помітив, що вона зловживає моєю
довірою, і якось так легко, не задумуючись, витрачає зароблені мною гроші, але ж вони мені не так легко вже й даються, як може
здаватися на перший погляд комусь.
Нещодавно я зайшов на сторінку її мами в соціальній мережі, адже давно не вмикав комп’ютер, не читав ніяких новин, і побачив, що
велика частина гардероба моєї тещі, до речі досить таки недешевого, перекочувала, якимось дивним чином, від моєї дружини до її
родичів.

Там була і сукня моєї дружини, яку вона одягла, здається, всього один раз, і красиве та яскраве дизайнерське пальто, і сумочка
гарнезна, привезена з Італії.
Останньою краплею мого терпіння стало те, що дружина віддала куплену в минулому році, майже нову, норкову шубу своїй рідній
сестрі, мовляв:
– А що в цьому такого? Ти все одно обіцяв купити мені білу, чорна мені не підійшла, вона мені зовсім не пасує!
Якось ніколи й думки в мене такої не було, що таке буває, раніше я ніколи не стежив за речами своєї дружини – думав що вона купує
собі новий одяг тільки тому, що старий вже зносився, або має неналежний вигляд. Однак віддавати куплений за мої гроші одяг, в
ідеальному стані, своїм родичів – це по-моєму взагалі великий перебір, це щось зовсім нездорове, зізнаюся чесно.
Коли я побачив той одяг на своїй тещі, я дуже засмутився. Але повірте, не тому, що мені шкода тих речей, а тому, що моя дружина
зовсім не цінує просто моєї праці.
Я ціную і люблю свою дружину Оксану, але ж у всьому потрібно знати якусь розумну міру, має ж бути якась межа. У нас останнім часом
зовсім немає дефіциту в грошах, але все ж кожна мною зароблена гривня варто мені витрачених нервів і часу.
Іноді я хотів би замість роботи залишитися вдома, зустрітися з друзями, або банально виспатися. Але замість цього я повинен
заробляти гроші, щоб моя сім’я ні в чому не мала потреби.
Коли я сказав, що надалі буду контролювати всі витрати і вестиму хоч якийсь облік витрачених коштів, дружина влаштувала
суперечку, вона образилася на мене, ходила така незадоволена ще дуже довго, наче я у неї забрав гроші. Але ж це зовсім не так.
Згодом Оксана навіть заявила мені, що більше ні копійки у мене не візьме, залишить дитину на няню і влаштується на роботу, я
звичайно розумію, що вона цього не зробить, а просто говорить це мені, але ж все одно мені це неприємно, щоб я пожалкував про свої
слова, напередодні сказані їй.
Оксана чомусь думає, що я чіпляюся до дрібниць, що якісь там речі зовсім не важливі, а тим паче, що вона допомагає рідним людям.
Але якби вона не роздаровувала речі, а носила б їх довше, або хоча б виставляла на продаж, то ми б за рік заощадили суму, якої нам
вистачило б на хороший відпочинок за кордоном.
Дружина другий день на мене ображається і не розмовляє зі мною зовсім, відповідає сухо і стримано на мої запитання. Йде спати в
окрему кімнату. Теща дзвонила – вичитувала мене за те, що я її дочку її засмутив, і економлю на ній, назвала мене дріб’язковим і
жадібним чоловіком та батьком. Сказала, що більше жодної речі не візьме в доньки, їй нічого від мене не потрібно, алей мене вона
бачити тепер не хоче в своєму домі.
Загалом, я не знаю, як тепер з найменшою шкодою для своїх нервів прикрити цю благодійну лавочку. Схоже, що моя дружина вже
просто забулася про те, як важко заробляти гроші. А теща зовсім совість втратила, навіть не знаю, як так можна.
Ну як так можна, що за люди?
 Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне – pixabay.