Цю поїзку “бабуся” запам`ятає на все життя: їдемо з мамою в автобусі, вона сидить, я стою
Їдемо з мамою в автобусі, вона сидить, я стою.
Мамі 70 років – красива, висока …
І тут в автобус входить баба, з тих, кому всі повинні.
І прямо до мами:
– Доню, поступися місцем … Я старенька! (бла бла бла…)
Мама, дай їй Бог здоров’я (та й виходити вже), встала (ні спасибі, ні добрий день) і, коли ця квочка сіла, запитала:
– А скільки років тобі, золотце?
Бабуся гордо сказала:
– 58, донечко!
Мама говорить:
– А мені, онучко, 70 …
І тут ми вийшли … а у віконці цвіла яскравою червоною плямою молодиця …
