У чоловіка є ще один обов’язок – берегти себе і жити для тих, кого він привів в своє життя. Щосили треба жити. Щоб нічого не зламалося
Одного разу в дитинстві я зайшла до однієї дівчинки. Я не дружила з нею близько, знала тільки, що у неї мама – актриса, грає в театрі. А тато помер, він теж в театрі працював, режисером, напевно.
І ввечері я зайшла до цієї дівчинки, Галі, щоб її провідати. Вона теж у художній школі вчилася і прихворіла, мабуть. Телефону у них з мамою не було. Я і зайшла, хоча зовсім було непо дорозі і часу було майже дев’ять.
Це була найсумніша квартира, яку я бачила. Галя не захворіла; захворіла її мама. Мама лежала на підлозі в платті принцеси, дуже красивому, хоча поблизу було видно плями і дірки. Це ж було театральне плаття, вона його не зняла після денної вистави.
А поруч валялася корона з пап’є-маше, пофарбована золотою фарбою. Галіна мама спала. Вона багато випила, – так Галя сказала сумно. Тепер це часто буває.
А на шафі з книгами стояв портрет Галіного батька, величезна фотографія з траурною стрічкою. Він від серцевого нападу помер, його довели заздрісники. У театрі це буває. Чоловік в окулярах і в краватці дивився так наївно і по-доброму на всю цю картину.
На бідну і похмуру реальність. На принцесу, яка спала на підлозі. На Галю, яка куталась в кофточку, її морозило від холоду і від сорому. А з крана на кухні капала вода. Нікому було лагодити цей кран. І взагалі все це лагодити.
Ну звичайно, треба було бути сильною. Стійко перенести втрату. Залишатися тверезою і піклуватися про дитину. Розраховувати свою маленьку зарплату економно. Сантехніка викликати і змусити полагодити кран!
Все це треба було, ніхто ж не сперечається. Але без батька і чоловіка все стало ось так. Не всі сильні. Не всі можуть залишатися стійкими і всяке таке. Не всі.
Тому, якщо ви завели сім’ю, так живіть і бережіть себе. Тому що без вас, якщо вас любили і на вас сподівалися, все може зламатися. І кран, і люди, і життя. Так буває.
Так що у чоловіка є ще один обов’язок – берегти себе і жити для тих, кого він привів в своє життя. Щосили треба жити. Щоб нічого не зламалося…
Якщо чоловік завів сім’ю, якщо поруч з ним є ті, кого він любить і про кого дбає, так нехай береже себе цей чоловік.
Нехай щосили себе береже. І не сміє губити себе, і іншим нехай не дає себе губити. Тому що він потрібен. Він потрібен сильніше інших, які, може й, кращі, розумніші, багатшіи, сильніші, корисніші для суспільства, – а він потрібніший. Своїм потрібніший. І повинен себе берегти, зобов’язаний.
Нехай хоч присягу дає, коли одружується і дітей заводить, що буде з усіх сил жити і берегти себе.\
