ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Я ще не старий, мені всього 62 роки, але я відчуваю себе дуже самотнім. От зараз наближаються свята, а я навіть не знаю, чи хочуть
мої рідні мене бачити.
Я вже багато років живу сам, ходжу на роботу, ще трохи підробляю. Я був одружений два рази. З першою дружиною прожив 15 років, а
з другою всього лише чотири роки.
Зі своєю першою дружиною я познайомився на весіллі у сестри. Красива дівчина була знайомою чоловіка моєї сестри і привернула
мою увагу, в першу чергу, своєю легкістю, щирістю і відвертістю характеру. До того ж, незнайома мені тоді дівчина теж проявила до
мене симпатію. Ми продовжили спілкування і після весілля, потім я запропонував їй розписатися.
Нам було добре разом, але з народженням дітей вона перемкнула свою увагу тільки на них, а я залишився в стороні. У мене були
чудові дві дочки. Зізнаюся, я їх теж любив, але мені було прикро, що дружина мене перестала помічати. У повному нерозумінні один
одного ми прожили ще кілька років, і я якось я зустрів жінку, яка стала моєю другою дружиною. Вона була молода, красива і цікавилася
моїм життям, моїми успіхами і досягненнями по роботі. Саме тоді мені було це дуже важливо, щоб мене помітили і любили трепетно і
ніжно.
Коли я повідомив своїй першій дружині, що йду від неї, вона здалася мені абсолютно спокійною. Я навіть подумав, що у неї є інший
чоловік. Але, я напевно, тоді помилився, бо вона досі живе без чоловіка. Мені соромно було перед дочками, але ми з дружиною
вирішили, що нам краще не зустрічатися. Точніше сказати, саме з ініціативи дружини, я не спілкувався всі ці роки з дочками.
По-перше, дружина сказала, так буде краще. А по-друге, я одружився вдруге, і у мене народився син, якому я приділяв велику частину
вільного часу. Але при цьому, моя мама, коли ще була жива, продовжувала підтримувати стосунки з онуками. Також я через неї
передавав гроші дочкам і подарунки на день народження. Нехай від імені бабусі, але мені все одно було приємно, що я беру участь в житті моїх дітей.
Із другою дружиною ми прожили лише чотири роки, так як вона знайшла собі нового супутника життя – молодого хлопця, а від мене
зажадала розлучення.
Так як у мене була перспективна посада і високий оклад, вона заявила прямо скільки я їй винен, а також скільки ще буду винен своїй
дитині. Але я не міг їй відмовити, це мій син, значить, я повинен допомагати. Але її новому чоловікові не хотілося, щоб я спілкувався з
сином. Вони з дружиною домовилися, що той буде виховувати мого сина, як рідного. Що я міг зробити тоді? У колишньої дружини
владний характер, вона не хотіла й слухати мої доводи, не дослухалася до моєї думки.
Зараз мої діти дорослі, у них свої сім’ї і є вже свої діти. За всі ці роки вони навіть не поцікавилися: чи живий я, чи здоровий, може мені
допомога якась потрібна. Так, я розлучився з їх мамами, але я ж їх рідний батько? Чому вони забули про мене? А може і не згадували
зовсім?
У мене зараз вже не перспективна робота, та й грошей я не назбирав, так як раніше я віддавав більшу частину заробітку їм. А зараз
просто хотів би спілкуватися і не бути самотнім. Але, напевно, я їм не потрібен?
Дуже прикро бути одиноким, особливо, коли наближаються свята, які так хочеться святкувати в родинному колі.
Фото ілюстративне – ua.news.
Джерело