ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Чоловік Вікторії з братом майже одного віку, різниця всього півтора року у них, весілля грали теж практично вони одночасно. У Вікторії
було весілля всього на місяць раніше, ніж Людмили – дружини брата чоловіка. Але ось ставлення з боку свекрухи до жінок було і є
прямо протилежним.
– Свекровь свій вибір зробила на користь дружини молодшого сина. У неї в розмові лише одна Людмила. Ще й в приклад мені її
ставить постійно. Хоча, я вважаю, що незаслужено. Ми з чоловіком Миколою живемо в квартирі, яка мені дісталася від моєї бабусі, а
Людмила з Романом орендують однокімнатну квартиру в тому ж будинку, де живе сама свекруха. Я працюю, а Людмила сидить вдома
з дитиною, причому виховує вона сина, якого народила до шлюбу, це не рідна дитина Романа. Ми допомагаємо свекрусі у всьому, а
брат мого чоловіка Роман постійно тільки у мами гроші просить.
Допомога свекрухи полягає не тільки в грошах, які старший син дбайливо постійно дає своїй мамі щомісяця. Микола, або Вікторія
постійно кудись когось возять на машинах, добре їх у них дві: то Людмилу з дитиною в лікарню, то свекруха на дачу з розсадою та
насінням.

– Дача – це окрема тема. Ми виїжджаємо відразу на двох машинах, веземо свекруху, Людмилу з чоловіком і дитиною, двох собак,
розсаду, ящики, мішки з чимось, або добрива. Працюємо на дачі теж переважно ми з Миколою, ну іноді і свекруха. А Людмила з
чоловіком Романом і сином розважається, відпочиває, книжки читає, лежачи в гамаку.
Свекруха і сама Людмила виправдовувалися тим, що за маленькою дитиною потрібно дивитися ретельно. Хоча хлопчик вже й не дуже
малий, йому вже 7 років, перший клас закінчив, він цілком може гратися самостійно і немає необхідності ходити і щомиті за ним
дивитися.
– Дуже сумно, що я не буду для свекрухи хорошою, скільки б не старалася і не вкладалася в сім’ю і душевно, і фізично, і матеріально. І
вся ця нескінченна допомога мені абсолютно не потрібні, я просто виходить, догоджаю матері свого чоловіка.
Вікторія з Миколою дійсно, заробляють дуже добре їм набагато легше купити і картоплю, і огірки і полуницю, або ще якусь городину.
Хоча купувати і так доводиться, тому що практично все, що вирощується на тій невеличкій дачі йде Людмилі з Романом і свекрусі.
Свекруха, не соромлячись, щоразу накладає Людмилі повні сумки:
– Ой, полунички зібрала велику миску, це синові Людмили, ми обійдемося. Огірочки ж гляди, Вікторіє, не чіпай, я вже їх Людмилі
спакувала, їм потрібніше, вони погано живуть, а ви і самі все купити собі можете. Ні, картоплі молодої я тільки Людмилі накопала, а ви
почекаєте.
Свекруха права в одному: Людмилі дійсно потрібніше. Але могла б жінка вже і роботу знайти, дитина в неї вже не така й маленька. А
ще, могла б і сама постаратися і допомагати на городі, раз ягоди, овочі і зелень потрібні їй так.
– Після того, як мені навіть пучок кропу взяти не дозволили, бо Людмила вирішила насушити зелені на зиму, я вже зовсім образилася.
Сказала чоловікові, що ноги моєї більше на дачі не буде. Ні в якості безкоштовної робочої сили на благо Людмили, ні в якості водія.
Микола мене підтримав у моєму рішенні, йому на всю цю комедію дивитися набридло. Та й прикро. Одні відпочивати приїжджають,
інші – працювати з ранку до ночі. Що після цього почалося – не передати словами.
Усі рідні стали говорити, що у Вікторії з Миколою зовсім немає совісті. Мовляв, живуть самі дуже забезпечено, а працювати не
бажають, щоб хоч якось допомогти вже давно немолодій мамі і бідній сім’ї рідного брата.
А те, що тепер на дачу доводиться їздити на електричці сподвигло свекруху на справедливу, на її думку пропозицію своєму синові
Миколі:
– Миколо, одну машину ти повинен подарувати своєму братові. Він і буде нас возити на дачу, раз ви відмовилися допомагати рідній
матері. У вас машини дві. Брат і без машини, і орендує квартиру, Людочка не працює, їм взяти такі гроші просто нізвідки, так що так
буде справедливо. Треба ділитися з рідною людиною.
– Я, звичайно обурилася, але ми і не думали робити такі шикарні подарунки. Але мати чоловіка не хотіла оплишати своє затії,
почалися нескінченні дзвінки до нас, стала прямо говорити Миколі, що вона напише дарчу на свою квартиру і дачу на брата чоловіка, а
йому не дістанеться нічого.
Тут вже і Микола не хотів мовчати, добре, нехай роблять, як знають, тільки б потім мама не пошкодувала про рішення, братик може і їй
самій на двері вказати, куди вона після цього піде.
Свекруха подумала добре і подарувала молодшому синові тільки квартиру, з дачею вирішила почекати. А Микола перестав щомісяця
давати мамі гроші, як колись, таку собі надбавку до пенсії, все одно ці гроші забирав брат.
– Ну і що б ви думали? Пів року минуло, дзвонить свекруха і скаржиться, молодший синок і його дружина вказали їй на двері. Просить
слізно, щоб ми перевезли її речі на дачу, а в квартиру вселяється молодший син з Людмилою, дитиною Людмили і сама Людмила, яка
чекає вже їх спільну дитину.
Матері речі Вікторія з Миколою перевезти звичайно допомогли, добре, що літо надворі, але взимку на дачі абсолютно неможливо
жити: будиночок легенький, дерев’яний, опалення немає. Порадилися Вікторія з Миколою і взяли однокімнатну квартиру в кредит, в
квартирі буде жити свекруха.
– Вдячна мати чоловіка? Так, дуже. Так ще незадоволено просила недавно нову квартиру на її ім’я переписати, а то, мовляв, не
порядок: вона там не господиня, відчуває себе недобре. Микола відмовився, тому що у матері його ще вистачить розуму і її відписати
на молодшого синочка і його таку недобру дружину. Матір незадоволена дуже після відмови, але мовчить, жити їй все одно ніде. А ще
подейкує, що треба розсаду ставити пророщувати: скоро на дачу, а молодшій дочці Людмили так вітаміни потрібні. Ми відразу сказали,
вже серйозно і твердо: на нас в дачних справах своїх навіть нехай не розраховує.
 Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне – ecoohotnadzor31