У нас чоловіком великий двоповерховий будинок, то ж коли не стало мого батька, ми вирішили маму забрати до себе. Але одного разу ввечері між нами відбулася серйозна розмова, після якої мама зібрала ва
Мої батьки були зразком сімейного благополуччя, прожили разом душа в душу 35 років. У 65 років тата раптово не стало. Мамі на той
момент було 60 і вона залишилася одна. Залишити маму на самоті ми не могли, тому вирішили перевезти її до себе.
У нас чоловіком великий двоповерховий будинок, двоє дітей. Місця вистачить усім. Та й мамі поруч з нами буде не нудно і завжди
знайдеться заняття. Мама водила дітей в школу, потім забирала їх і вела на гуртки. Дочка відвідувала музичну школу, а син займався
спортом. Чесно кажучи, мама зняла з моїх плечей багато турбот. Я могла працювати на повну і не думати про те, що з моїми дітьми щось трапиться.
Мені здавалося моя мама нарешті заспокоїлась і була по-справжньому щаслива. Ми жили однією великою і дружною сім’єю.
Але якось ввечері я помітила, що мама постійно в піднесеному настрої, ходить, наспівує щось собі. Потім мама почала кудись
відлучатися, їздила в місто, казала, що у справах. Водити дітей на гуртки було нікому. Мені довелося кидати всі свої справи і мчати до
дітей, щоб після школи вони встигли на додаткові заняття.
Я не була в захваті від такої маминої поведінки. Але мама на мою думку не звертала ніякої уваги. Вона робила те, що подобалося їй.
Пізніше з’ясувалося, що мама ходить на зустрічі з якимось чоловіком. Вона все частіше почала йти з дому на прогулянки, в кіно і парк.
Я ніяк не могла з цим змиритися, не могла зрозуміти, навіщо їй це. Мама вже в такому віці, чого їй ще не вистачає.
Наш дім – повна чаша, у мами є своя кімната і все, що їй треба. Я все ще себе я тішила думкою, що це спілкування незабаром закінчиться.
Якось увечері мама запросила мене на серйозну розмову. Вона сказала, що збирається заміж і запитала мене, що я думаю з цього
приводу? Я була ошелешена. Яке заміжжя в 60 років? Вона недавно стала вдовою. Її сім’я – це ми. Невже їй не вистачає нас? Навіщо
обов’язково йти в РАЦС?
Мама на мене дуже образилася. Сказала, що я егоїстка і не розумію її. Вона зібрала свої речі і з однією валізою відправилася до того
чоловіка. Не телефонує мені зовсім. Я теж не стала їй дзвонити. Не хоче – не треба.
Цілий місяць тривало наше нерозуміння. Я не хотіла приймати ситуацію такою, як вона є, і мама крок назустріч робити не збиралася.
Вона мене залишила одну зі своїми клопотами. Їй зовсім не шкода, що мені доводиться розриватися між дітьми, роботою і домашнім господарством.
Кілька днів тому, мама таки набрала мій номер і сказала, що вона вийшла заміж. Я не розумію якої реакції вона очікувала від мене? Що
я кинуся її вітати? У моїх очах вона зрадила пам’ять про батька, а значить мене. Їй чужа людина стала важливішою, ніж дочка і внуки. Я
не уявляю як далі буде складатися наше спілкування.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
