У нас зламався автомобіль. Грошей зараз зовсім немає. Свекор обіцяв, що допоможе, а потім якось розмови про це припинилися, він грошей не дає. Я чекала, мовчала, а потім вирішила з чоловіком своїм гов
– У чоловіка мого зламався автомобіль, – скаржиться Зоряна, – так уже пів року, потрібно чимало грошей, щоб його добре
відремонтували, а у нас зараз просто немає ні грошей, ні можливостей, як то кажуть.
Зоряна з Сергієм живуть разом у шлюбі 6 років, росте дочка у них, їй вже 3 роки і нещодавно Зоряна змогла вийти на роботу.
Квартиру однокімнатну їй залишили батьки, подружжя планували взяти кредит, але поки ніяк не могли це потягнути фінансово, щоб
розширити свою житлоплощу. А тут ще одна неприємність – машину треба ремонтувати, а ремонт недешевий, страховка не покриває
вартості всього ремонту.
– Свекор мій обіцяв дати грошей на машину, – ображається Зоряна, – але ж і сказав, оцініть, скажіть скільки треба. А сам з часом щось
зовсім притих, вже нічого про це не говорить, мовчить і нічого не дає.
– Наскільки я зрозуміла, – питаю у неї, – він не грошей вам обіцяв дати, а попросив оцінити, в яку суму ремонт обійдеться? Ви оцінили?
– А яка різниця в скільки той ремонт буде оцінений? – виправдовується Зоряна, – Що толку оцінювати? Треба відразу на СТО було
везти і ремонтувати її там. Ми ж приблизно знали, у скільки обійдеться ремонт машини. Мені довелося до свого батька звертатися за
допомогою.
Допомога батьків – постійна тема непорозумінь в сім’ї Зоряни та Сергія. Зоряна постійно говорить чоловікові, що ось і квартиру хорошу
їй залишили її мама з татом, тепер ось машину батько за свій рахунок відремонтував.
– А де допомога для нас від твоїх батьків, – намагається пояснити дружине Сергійові і пояснити, що це не справедливо, – ні грошей на
кредит, ні підтримки матеріальної. Тепер ось ще й з ремонтом батько твій так недобре вчинив, хоча обіцяв нам з цим допомогти.
– А меблі у вітальню нам хто замовив і оплатив? – шукає хоч щось хороше про свою рідню Сергій, – а машину хто нам дав? Твої батьки,
невже, чи хто? Цікаво у тебе виходить, тільки від своєї рідні допомогу ти добре бачиш і пам’ятаєш, а про моїх батьків забуваєш, хоча мої
рідні зробили багато добра для нас.
Я зараз частенько дивлюся на їх сімейне життя зі сторони і думаю, Зоряні зараз 30 років, Сергійові скоро 32. Чому взагалі в родині
виникають такі розмови і підрахунки розміру допомоги батьків та родичів з кожного боку? Чому вони взагалі думають, що їм хтось щось
винен і має давати?
Якщо батьки мають змогу допомогти, вони й самі допоможуть, а якщо ні – то й докоряти їм за це не потрібно, адже вони дорослі люди і
самі вже мають дбати про свою сім’ю, а не постійно надіятися на батьків та родину. Ну хіба я не права?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
