ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Про те, як 1991 року Леонід Кравчук зміг вивести Україну зі складу СРСР без територіальних втрат, що намагався використати Борис Єльцин для тиску на Київ, чому Росія прямує до саморозвалу і хто від цього виграє, в інтерв’ю сайту "Сегодня" розповів Юрій Щербак, колишній народний депутат СРСР, перший міністр охорони навколишнього середовища України, посол в Ізраїлі, США та Канаді.

111_28

Юрій Щербак. Фото: А. Яремчук

- Чому на початку 1990-х Україні вдалось отримати незалежність без втрати територій УРСР?

-  Є декілька факторів, які відіграли свою роль. Перше: мудрість президента Кравчука. Я переконаний, що він найкращий президент України, він людина, яка назавжди увійшла в українську історію. Я бачив багато разів його під час різних ситуацій і розумію, що будь-хто інший міг би провалити цю справу – або піддатись на шантаж Москви, або навпаки, сильно погіршити відносини до певних наслідків.

Друге: неймовірні і неочікувані результати референдуму. (У референдумі 1 грудня 1991 року 90,32 % тих, хто взяв участь у волевиявленні, проголосували "за" підтвердження Акту проголошення незалежності України, навіть в Криму "за" незалежність проголосували 54%, тоді як "проти" – 42%. – Ред.)

Третє: роль України в конструкції СРСР. Без України він розвалюється. Імперія не могла існувати без України.

Четверте: історично склалось, що українці та весь СРСР зневірився в комунізмі, оскільки були серйозні економічні проблеми, національні заворушення.

П’яте: в Україні була серйозна чорнобильська проблема. Я їздив до зони відчуження, коли повертався, зустрічався з людьми. Навіть старих комуністів це все обурювало. За кілька місяців ця ідеологія розвіялась як туман. Чорнобиль – для України фактор.
Комбінація цих внутрішніх факторів дала можливість Україні вийти зі складу СРСР.

- А який зовнішній фактор?

- Зовнішній фактор – позиція Бориса Єльцина. Головною метою Бориса Єльцина було очолити Росію, знищити політичного ворога – Горбачова. Він завдяки тимчасовому союзу з Кравчуком здобув перемогу над Горбачовим. Єльцин правильно все розрахував, що СРСР – фікція.

- Що ви маєте на увазі?

- Те, що називалось СРСР, було Росією. Я зараз перечитую спогади Черчилля, він ніде навіть не пише "СРСР", всюди – Росія. Рузвельт і Гітлер теж називали "Росія". Тобто без політичних декорацій, всі розуміли, що Росія є серцевиною імперії, чи мова про Російську імперію, чи про СРСР. Борис Єльцин, бажаючи очолити Росію, взяв владу над серцевиною СРСР. РРФСР була могутньою республікою, він підняв її роль, бо вона не мала свого уряду в складі СРСР. В певний момент його союзниками були Україна та Білорусь, але лише в справі зміщення влади Горбачова і захоплення влади в Росії.

- Коли цей ситуативний союз перестав діяти?

- Борис Єльцин захопив владу, але це не означало, що до влади прийшли російські демократи, в яких я тоді вірив. Я на своєму досвіді переконався в вірності слів польського політичного генія Юзефа Пілсудського, який казав: "ми всі їхали в потязі демократія, а вийшли на станції нація". Єльцин так само. В його оточенні були абсолютно відверті імперці. Я їх бачив. Там люди свідомо наполягали на тому, щоб важливі підприємства розміщували в Росії, а не в Україні, хоча УРСР була індустріалізованою республікою. Це створювало напруженість ще в СРСР.

Тертя почались за декілька днів після розлучення. Помічники Єльцина говорили: ми Крим не віддамо! Вони хотіли пограти кордонами, але були зв’язані демократичним походженням і Гельсінською угодою про непорушність кордонів. Республіки мали хоч і адміністративні кордони, та міняти їх було незручно. Ми знали, що в Москві хотіли анексувати Крим під розмови про його незалежність, але Леонід Кравчук змін переконати Єльцина, що не варто цього робити. І, думаю, що було й прогресивне ядро в єльцинському оточенні, як Козирєв і Бурбуліс, які його від цих авантюр відмовляли.

Борис Єльцин був переконаний, що Україна пограє в незалежність, а потім сама попроситься до Росії. Ну а якщо почне пручатись, то їй можна виставити рахунок за енергоносії. Вони розуміли, що енергоресурси Сибіру можуть стати зброєю Москви проти економіки України. Але це все під прикриттям демократичного камуфляжу, тому відверто поводитися, так як Путін, вони не могли. .

- Чому українська політична еліта пройшла шлях примітивізації від Кравчука до Януковича?

- Бо еліти як такої не було. Був величезний вплив двох факторів. Перший: комуністично-соціалістичний. Це ліві, які пили кров з України, які хотіли тут встановити радянщину. Вони в житті читали Леніна та Сталіна, та й не всі і неуважно, були людьми неосвіченими, не знали життя на Заході, які там теорії, яка індустрія. Вони проголосували за незалежність, бо передчасно перелякались Єльцина. Це "червоні барони", секретарі обкомів, генерали КДБ/МВС, вони інакшої України, ніж соціалістична Україна, не могли уявити. З цим розпрощались тільки 2014 року, та й то, думаю, в середині там сидять комуністичні чи соціалістичні ідеали.

Другий фактор: вплив Москви. Ось ця група "міцних господарників" без команди з Москви нічого не могли придумати. Вони не уявляли життя без держплану і вибиття фондів з Москви. До 2014 року на огляд до Москви ще їздили, щоб Путін дав ярлик на князівство київське. Частина політиків досі їздять, беруть там інструкції. Це тільки зміна поколінь вилікує, коли люди знатимуть, що світ ширший, ніж Росія.

- А чому сучасна РФ страждає такими імперськими амбіціями?

- Важко сказати. Я з великою симпатією ставився і ставлюсь до росіян. Під час евакуації я три роки прожив в Росії, там пішов до першого класу. Я бачив там дуже добрих людей. Звісно, були різні люди. Моєму старшому брату говорили, що "хохлы – предатели". Але це була сталінська ідея, треба ж було пояснити, чому він не був готовий до війни в Білорусі та Україні.

Ми жили в родині інтелігентних росіян. Мій брат там начитався есерівської літератури, бо глава родини, де ми жили, ненавидів сталінський режим. Його син потрапив до концтабору, де й помер. Я бачив Росію поневолену, нещасну, розбиту сталінськими репресіями, так само, як і Україну.

Чому так тепер? Думаю, є "ген смерті", який вбудований в цю країну. Подивіться на Російську імперію. Вона ж до абсурду дійшла і розвалилась, не змогла перебудуватись очевидним шляхом – в конституційну монархію. "Ген смерті" був вбудований в сталінський СРСР, вбудований він і в путінську РФ. Вони йдуть до свого кінця. Вони приречені на поразку, бо зараз вони такі системні помилки роблять, що аж дивно. І йдуть вони теж очевидним шляхом – до саморозвалу. А якщо врахувати, що реальною їхньою проблемою є не Америка, а Китай, то значні ці території забере Китай.

Є, звісно, менш ймовірний, але страшніший сценарій. Московський цар може почати велику війну, з застосуванням ядерної зброї, тоді Україну перетворять на поле бою. Це може бути страшний катаклізм ХХІ століття.

- Якою буде доля Криму, якщо відкинути найнегативніший сценарій?

- Будь-яка нормальна людина, яка подивиться на карту, побачить, що Крим – відросток України. Я читав матеріали другої половини 1940-х років, коли в Криму був жахливий голод. Це був період, коли виселили кримських татар, а росіяни не могли нічого там зробити – постачання було з РРФСР. І вони благали, аби Запорізька область і Україна загалом, яка уже відновлювала своє сільське господарство, постачали продукти, а потім – воду. Крим природно зв’язаний з українською землею. Міжнародне право теж на боці України. Тому Крим повернеться до України. Чим це закінчиться для людей, які нині живуть в Криму і які виступили за анексію, – мені важко сказати. 

Джерело