У сина квартира в кредиті, а невістка зовсім не вміє економити, дорогий манікюр постійно робить, і зачіски, а навіщо їй це, якщо вона в декреті вдома сидить. Добре, що хоч син дає мені по кілька тисяч
На лавочці біля пансіонату сиділи і розмовляли відпочиваючі – дві жінки віком близько шістдесяти років.
– Добре, що хоч син допомагає, мені ці поїздки в санаторій дуже потрібні. А на пенсію собі таке хіба дозволиш?
– Так у вас там, може, пенсії побільше, ніж у нас? – зітхнула інша співбесідниця. – Ми ось з чоловіком працюємо досі, піти на
заслужений відпочинок не можемо. На наші пенсії не проживеш.
– Може, і побільше, але все одно ні на що не вистачає. На море з пенсії я б точно не накопичила, це все тільки завдяки синові. Підкидає
мені тисяч по три-чотири на місяць. З цих грошей і їжджу. А без синівської допомоги я б, звичайно, сиділа вдома, що ви.
– Так, син, звичайно, молодець у вас, що допомагає.
– Ще б пак! Я його одна ростила. З чоловіком розлучилися відразу, син його і не пам’ятає, напевно. Старалася, щоб у сина все було,
щоб він ніколи не відчув, що з «неповної сім’ї». Нічого, і без батька виріс на диво: красень і розумник. Працює, сім’я у нього, все добре.
– У нас з чоловіком теж хороші діти, двоє, дочка і син. Дочка в декреті зараз, у сина кредит, так що нам з дідом крутитися доводиться: і з
онуками сидимо, і грошенят підкидаємо. Ми б і не поїхали зараз нікуди, якби не дали путівки від підприємства. За повну вартість в
такий санаторій – ми б і мріяти не могли. Ну, у вас-то там, звичайно, інші зарплати зовсім. Син, напевно, заробляє добре, так?
– Чесно кажучи, не знаю точно, скільки він заробляє, – знизала плечима одна з співрозмовниць. – Я думаю, середньо, не олігарх,
звичайно, він. До того ж у нього теж кредит, дружина з дитиною в декреті, вдома сидить, не працює два роки вже.
– Так у вас теж онук двох років? – зраділа співрозмовниця. – Гарно! Вони такі цікаві в цьому віці, правда? Наша вже говорить щосили,
віршики розповідати намагається. А у вас же хлопчик, так? Розмовляє вже, добре? Що говорить цікавого?
– Не знаю я, що він там говорить і говорить взагалі. Невістка у нас особливо розвитком дитини не переймається. Весь час носом в
телефоні, дитина сама по собі. В останній раз на Новий рік їх бачила, ще не говорив ні слова. Не думаю, що зараз він вірші читає.
– Так, нечасто ви з онуком бачитеся.
– Так нечасто тішать запрошеннями, бачте. Просто так до них не прийдеш, та й з причиною невістка не особливо рада моїм візитам. Я
взагалі її не розумію, вона на своїй хвилі у нас. Але втручатися не хочу! Це їхня сім’я, сина вона влаштовує і добре.
– Зрозуміло! Не склалися стосунки, значить?
– Ні-і! Не склалися. І сина постійно намагається від мене відвернути. Як попрошу його приїхати мені допомогти – сцену влаштовує.
– Слухайте, ну не така вже й погана вона у вас. Вона ж не заперечує, що син вам грошима допомагає?
– Вона? Не заперечує? Так вона б ніколи не дозволила, якби дізналася, що син мені гроші дає!
– Так вона не знає, чи що? Оце так!
– Ага. Син мене відразу попередив – дивись тільки, мовляв, щоб Віра не знала про ці гроші, нема чого їй це! Він її зараз фінансово
сильно обмежив, поки в декреті. Раніше вона взагалі не економила. Стриглася в салонах, манікюр дорогий робила, обновки купувала
собі кожен місяць. Навіщо все це жінці, яка сидить вдома з дитиною? Викинуті гроші! А у них кредит.
– Не знаю. У мене, чесно кажучи, ні дочка, ні невістка манікюр в салоні не робили ніколи. Але обмежувати дружину в декреті. Якось це
теж неправильно, мені здається. Доросла людина зовсім без грошей – це не справа.
– Ну не зовсім. Якусь символічну суму чоловік їй видає. А я вважаю, правильно син робить, якщо вона сама зараз не усвідомлює, що не
манікюр треба робити, а кредит швидше виплачувати!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
